Розділ «СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ»

Коли композитор пiшов, я звернулася до Чаргара:

– Чуєш, – сказала я, – вiн зовсiм не сумнiвається, що я вже твоя любовниця.

– А хiба тебе це дуже цiкавить? – тим же рiвним i холодним голосом сказав Чаргар.

– Коли б не цiкавило, я б не говорила, – сказала я й зрозумiла, що мiж нами вже почалась якась внутрiшня боротьба.

Я пiдвелась i пiдiйшла до дзеркала. Я знала собi цiну, але такою прекрасною я ще себе не бачила. Тодi менi ще яснiше стало, що Чаргар сьогоднi свiдомо й проти бажання вiдштовхує мене вiд себе. Для мене ясно стало, що вiн запобiгає бiльш iнтимних стосункiв мiж нами. Вiн чомусь (це вже для мене ясно було) боявся їх.

Але менi вони були потрiбнi, як повiтря, бо тiльки такi вiдношення приводили мене до останнього, невiдомого менi закутка людської душi, що в ньому найкраще мусiли вiддзеркалитись химернi озера загадкової далi.

Я сказала, що йду додому; вiн запропонував провести мене. Я вiдмовилась. Тодi мiж нами виник iще такий дiалог:

– Так от, не турбуйся, я сама пiду, – сказала я. – Але дозволь нагадати, що я подобалась тобi за одвертiсть… правда, за одвертiсть?

– Ну, да! – сказав Чаргар.

– Так от, одвертiсть. Мiщанська умовнiсть не дозволяє жiнцi першiй заговорити про кохання. Я вiд цiєї умовности далеко стою й тому кажу тобi: я безумно кохаю тебе.

– Я це знаю, – холодно сказав Чаргар.

– I ти, очевидно, знаєш, що я досi не знала мужчини?

– I це знаю.

– Так от, я хочу, щоб ти був моїм першим мужчиною. Я хочу вiддатись тобi.

– I це знаю, – знову холодно сказав Чаргар.

– Значить, фiзично я противна тобi?

– Нiчого подiбного, – кинув вiн i зцiпив зуби.

Це була страшенно зворушлива картина. Серед шумної вулицi стояла красива жiнка й пропонувала своє тiло. Повз нас пробiгали городяни i здивовано оглядали i мене, i Чаргара. В менi палало те почуття, яке переживають спортсмени в часи гри. Я сказала, що менi треба пiти в книгозбiрню. Чаргар запропонував провести мене. Я не вiдмовилась. Але, коли ми пiдiйшли до дверей, їх було замкнуто. Я згадала, що сьогоднi день вiдпочинку бiблiотекарiв.

– Ти менi дозволиш прийти до тебе завтра? – сказала я й подивилась на Чаргара.

– Я тобi вже казав!