TextBook Ага! Вiн бiльше не може! I в менi раптом спалахнула злiсть. Нарештi прорвалось. Я довго стримував себе. – Вiн хоче на фронт? Вiн хоче подалi вiд цього чорного брудного дiла? Вiн хоче витерти руки й бути невинним, як голуб? Вiн менi вiддає «своє право» купатися в калюжах крови?
Тодi я кричу:
– Ви забуваєтесь! Чуєте?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстрiляю.
Доктор Тагабат динамiчно:
– Так його! так його! – i покотив регiт по пустельних лабiринтах княжих кiмнат. – Так його! так його!
Андрюша знiтився, зблiд i вийшов iз кабiнету.
Доктор сказав:
– Точка! Я вiдпочину! Працюй ще ти!
Я:
– Хто на черзi?
– Дiло N 282.
Я:
– Ведiть.
Вартовий мовчки, мов автомат, вийшов iз кiмнати.
(Так, це був незамiнимий вартовий: не тiльки Андрюша – i ми грiшили: я й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстрiли. Але вiн, цей дегенерат, завше був солдатом революцiї, i тiльки тодi йшов з поля, коли танули димки й закопували розстрiляних).
…Портьєра роздвинулась, i в мiй кабiнет увiйшло двоє: женщина в траурi й мужчина в пенсне. Вони були остаточно наляканi обстановкою: аристократична розкiш, княжi портрети й розгардiяш – порожнi пляшки, револьвери й синiй цигарковий дим.
Я:
– Ваша фамiлiя?
Зет!
– Ваша фамiлiя?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Я (РОМАНТИКА)“ на сторінці 7. Приємного читання.