Розділ «Я (РОМАНТИКА)»

Ага, я зараз. Я зараз. Так, менi давно пора! – Тодi я поправив ремiнь свого мавзера й знову кинувся на дорогу.

…В степу, як дальнi богатирi, стояли кiннi iнсургенти. Я бiг туди, здавивши голову.

…Iшла гроза. Десь пробивалися досвiтнi плями. Тихо вмирав мiсяць у пронизаному зенiтi. З заходу насувалися хмари. Iшла чiтка, рясна перестрiлка.

…Я зупинився серед мертвого степу:

– там, в дальнiй безвiстi, невiдомо горiли тихi, озера загiрної комуни.