Розділ «ТЕМА 12. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ»

Отже, для побудови графіку граничної вартості капіталу необхідно попередньо визначити середньозважену вартість капіталу за різних доступних підприємству умов його формування. Середньозважена вартість капіталу для чотирьох можливих варіантів фінансування портфеля проектів становитиме:

=15 o30+12 o60 = 13,0%,

90 90

50 = 15 ^ 30 + 12 ^ 60 + (1 _ 0,25) 42 ^ 60 = ,

150 150 '

ШСС190 = 15 ^30 +12 ^60 +(1 _ 0,25) -14 ^10° = 11,7о%, 190 190

= 15■30 +12■60 + (1 _0,25)^-Щ =12% , 200 200

00 = 15^30 +12^60 + (1 _0,25) 16^210 = 12,3%% .

300 300

Вихідні дані, необхідні для побудови графіку граничної вартості, узагальнено в таблиці 12.7.

Таблиця 12.7 Дані для побудови графіку граничної вартості

Оптимальний обсяг капітальних вкладень визначається точкою перетину графіків інвестиційних альтернатив та граничної вартості капіталу (рис. 12.3).

Як видно з рисунку 12.3, оптимальним є обсяг фінансування портфеля проектів 200 тис. грн., сформований з власних ресурсів та 110 тис. кредитних коштів, що відповідає середній вартості капіталу 12%. При цьому до складу інвестиційного портфеля необхідно включити проекти Б та А.

Рис. 12.3. Визначення оптимального обсягу капітальних вкладень

Оптимальних обсяг капітальних вкладень розмежовує на графіку зону прибутковості портфелю інвестицій та зону збитковості. Чим більше площа фігури між лініями граничної вартості капіталу та інвестиційних альтернатив, в якій гранична вартість капіталу менше внутрішньої доходності проектів, тим більш ефективним є інвестиційний портфель.

12.4. Моделі портфеля фінансових інвестицій

Базові положення сучасної портфельної теорії (Modern Portfolio Theory) походять з розробок доктора Гаррі Марковіца (Harry Markowitz), який у 1952 році, опублікував в журналі "Journal of Finance" свою фундаментальну роботу "Portfolio selection".

Марковіц запропонував математичний апарат для пошуку ефективного портфеля, здатного забезпечувати найменший рівень ризику для зазначеного рівня дохідності, або максимізувати очікувану дохідність за прийнятного рівня ризику. Проте модель Марковіца не уможливлює вибір оптимального портфеля, а пропонує набір ефективних портфелів.

Модель Марковіца передбачає пошук таких пропорцій розподілу інвестицій між наявними інвестиційними активами, щоб при прийнятному для інвестора рівні очікуваної дохідності ризик портфеля (його вимірником в моделі обрано стандартне відхилення доходності) був мінімальним.

Вибір ефективних портфелів здійснюється на основі аналізу так званих кривих байдужості, які відображають відношення інвестора до очікуваної доходності та ризику у вигляді графіка, де на осі абсцис відкладається міра ризику - середньоквадратичне відхилення доходності (ст rt), а на осі ординат - очікувана доходність портфеля - E