Розділ «ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ»

У 1995 р. на сферу послуг припадало в цілому по світу 63 % в структурі ВВ П, у т. ч. у країнах з низьким рівнем доходів — 35 %, а в країнах з високим рівнем доходів — 66 %. Середня тривалість життя в 1995 р. у світі досягла 67 років, у т. ч. в країнах з низьким рівнем доходів – 63 роки, а в країнах з високим рівнем доходів – 77 років. Частка неписьменних у країнах з низьким рівнем доходів у 1995 р. становила 34 %, з середнім рівнем — 18 %, а в країнах з високим рівнем доходів—менше 5 % в загальній чисельності населення.

Державний лад будь-якої країни характеризується перш за все формою правління: республіка це чи монархія.

Республіканська форма правління виникла в давнину (Афінська демократична республіка (V—IV ст. до н. е.), Римська аристократична республіка (V— 11 ст. до н. с.)). Але найбільшого поширення вона набула в періоди Нової та Новітньої історії. У1995 р. кількість республік у світі перевищила 140.

За республіканського ладу законодавча влада належить парламенту, а виконавча — уряду. При цьому розрізняють так звану президентську республіку, де президент очолює уряді наділений дуже великими повноваженнями (США, ряд країн Латинської Америки), і парламентську республіку, де роль президента менша, а уряд очолює прем'єр-міністр (ФРН, Італія, Індія).

Таблиця 14. Група країн за рівнем розвитку (заданими на 1994 р.)1

1 The World Bank Atlas, 1996. – Wash.: World Bank, 1996. - p 20.

Республіканську форму правління вважають найбільш прогресивною і найбільш демократичною, її вибрали для себе не лише економічно розвинуті країни, а й більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії в Азії та африканські держави.

Монархічна форма правління виникла в умовах рабовласництва. У середні віки вона стала основною формою правління. У ринкових відносинах збереглись лише традиційні, в більшості формальні риси монархічного правління. У 1998 р. у світі нараховувалось 30 монархій: 14—вАзії, 12 —в Європі, 3 —в Африці, 1 — в Океанії (Тонга). Серед них є імперія (Японія), королівства (Бельгія, Великобританія, Іспанія, Швеція та ін.), князівства (Андорра, Ліхтенштейн, Монако), герцогство (Люксембург), султанати (Бруней, Оман, Малайзія та ін.), емірати (Бахрейн, Катар, ОАЄ) і папська держава — місто Ватикан. Більшість існуючих нині монархій — конституційні. Реальна законодавча влада в них належить парламенту, а виконавча — уряду, монарх "царює", але не править (Великобританія, Норвегія, Швеція). Поряд з конституційними (парламентськими) на політичній карті збереглися ще декілька абсолютних монархій, де уряди або інші органи влади відповідальні лише перед монархом як главою держави, а парламенту немає, або він є лише дорадчим органом (Саудівська Аравія, Оман, Бруней та ін.).

Розрізняють дві головні форми адміністративно-територіального устрою — унітарну і федеративну. Унітарна держава — це єдине цільне державне утворення, яке складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підпорядковуються центральним органам влади і не мають ознак державного суверенітету. Таких держав у світі більшість. Федерація — добровільне об'єднання декількох раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу. У федеративній державі є державні утворення — республіки, штати, провінції, землі, кантони, тобто території, які мають власні закони та органи влади. Нараховується 24 федерації: Російська Федерація, Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Індія, Австралійський Союз, Південно-Африканська Республіка, Канада, Сполучені Штати Америки та ін.

Конфедерація — це юридичне об'єднання суверенних держав, створене для забезпечення їхніх загальних інтересів (Швейцарський союз). Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами-членами союзу. Правова основа конфедерації — договір, при федеративному устрої держави (федерації) такою основою є конституція.