Розділ «18. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ»

Тернопільська та Чернівецька області. Найвищий показник густоти сільського населення з розрахунку на 1 км2 у Чернівецькій області (67 осіб), за нею ідуть Івано-Франківська та Закарпатська області.

Мережа сільських населених пунктів в Україні впродовж останніх 30 років постійно скорочувалася. Спочатку зникли так звані неперспективні села, а потім почала зменшуватися людність усіх інших. Поступово інтенсивність цих процесів наростала. Нині існують сотні сіл, де практично не залишилося людей. Бездержавного втручання всі вони приречені на зникнення.

18.14. Демографічні проблеми сільського населення України, шляхи їх вирішення

Найгостріше постають демографічні проблеми сільського населення в центральних областях нашої держави. Вони пов'язані насамперед з тим, що багато десятків років з українського села виїжджали на постійне місце проживання молоді люди. Наприклад, в окремих селах Київської області протягом багатьох років жоден випускник школи не залишився на роботу в селі. Врешті-решт це призвело не лише до знелюднення сіл, а й до того, що середній вік їхніх мешканців у багатьох областях почав наближатися до 60 років. У цьому віці, зрозуміло, вже не народжують дітей, тому в сільській місцевості в таких областях де популяційні процеси виражені найяскравіше. Найгірша ситуація склалася в селах Чернігівської області. Тут в окремих районах на одного народженого за рік припадає п'ять померлих.

Для того, щоб подолати демографічну кризу, потрібно ліквідувати її причину, що криється в соціалістичній системі господарювання. Молодь буде переселятися з міст у села тільки у власні фермерські господарства і на власну, приватну землю, яку буде легше обробляти; легше буде утримувати й господарство в цілому, маючи багато дітей.

Необхідно також розробити і постійно реалізовувати програму відродження українського села. Молоді сім'ї фермерів необхідно всіляко заохочувати до багатодітності, знижувати за кожну нову дитину податки, знімаючи плату за комунальні послуги, безкоштовно забезпечуючи всім необхідним для малюків. Велике значення має також виховна робота з підвищення національної свідомості, патріотизму, любові до матері України.

18.15. Трудові ресурси та їх розподіл за галузями господарства і в регіонах

Трудові ресурси — це працездатне населення (чоловіки від 16 до 59 років і жінки — від 16 до 54 років), а також працюючі підлітки і пенсіонери. Загальна кількість трудових ресурсів в Україні — понад 28 млн. осіб.

В економіці України на початку 2005 р. було зайнято 20,3 млн. осіб, зокрема 27,7 %—у промисловості, 11,7 % — у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, 11,7 % — в освіті, 9,5 % — в охороні здоров'я та соціальній допомозі. Значна частка припадала на будівництво (4,8 %), торгівлю (8,3 %), транспорт і зв'язок (7,3 %). Відбувається поступовий перерозподіл зайнятих з виробничої у невиробничу сферу і, перш за все, у торгівлю.

Спостерігаються значні територіальні відмінності в розподілі населення, зайнятого в народному господарстві за окремими регіонами. Так, у Донецькій області цей показник становить близько 2,3 млн.осіб, а в Чернівецькій — 402,7 тис. осіб. Велика кількість зайнятих у народному господарстві характерна для Дніпропетровської, Харківської, Луганської, Львівської областей. В Україні в 2004 р. налічувалось близько 14,1 млн.пенсіонерів, що становить 299 осіб на 1000 осіб населення.

18.16. Раціональне використання трудових ресурсів

Трудові ресурси в Україні використовуються нераціонально. Переважною формою зайнятості населення все ще залишається державний сектор економіки. Проте частка недержавних форм власності й питома вага працюючих у ній поступово зростає. Особливо багато проблем з раціональним використанням трудових ресурсів у малих і середніх містах, переважно на Правобережжі. Загострюється ситуація і в Донбасі у зв'язку із закриттям шахт.

У народному господарстві жінки переважають над чоловіками. Часто-густо вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну. Це ще один із чинників демографічної кризи в Україні.

За тим, у скільки змін працює підприємство, визначається його коефіцієнт змінності. У більшості промислових підприємств України цей коефіцієнт невисокий і не перевищує 1. У нашій країні встановлено восьмигодинний робочий день. Оскільки доба має 24 години, обладнання і робітники можуть працювати у три зміни (коефіцієнт — 3). Отже, для того щоб збільшити випуск продукції, не обов'язково будувати нові заводи і фабрики. Необхідно повніше й ефективніше використовувати устаткування і робочу силу протягом доби. У цьому полягає також один із резервів підвищення рівня зайнятості населення.

Скорочення кількості робочих місць особливо негативно відбивається на людях передпенсійного віку. Ці люди не звикли часто міняти місце роботи і втрату роботи відчувають дуже болісно. Молоді люди набагато швидше адаптуються до змін в суспільстві і швидше знаходять своє місце.

Нині раціональне використання трудових ресурсів на державному рівні полягає в тому, що держава всіляко заохочує створення нових робочих місць. Дуже важливо також те, шоб ці робочі місця були зарезервовані за певними віковими категоріями громадян, наприклад, тими хто лише починає свій робочий шлях і тими, хто його вже закінчує.

18.17. Безробіття і його географічні аспекти

На початку 2005 р. чисельність безробітних сягала 1,9 млн.осіб. 47,4 % усіх безробітних — жінки. Різні форми власності й різні галузі господарства по-різному використовують робочу силу і мають різний рівень безробіття. Найбільший приплив зайнятих у приватному й бізнесі. Найбільші втрати кадрів у державному секторі легкої промисловості. В останні роки в цій галузі у відпустках без збереження, або з частковим збереженням заробітної платні побувало близько 75 % усіх зайнятих.

Основним явищем зайнятості в господарстві України є приховане безробіття. Робітники службовці рахуються на своїх робочих місця; але ніякої роботи не виконують і місяцями н одержують платню. Крім того, близько 5,6 % зайнятих працюють у режимі неповного робо чого дня.

Часткова зайнятість на основному робочому місці в більшості випадків супроводжується вторинною зайнятістю. Це призводить до того, ще зростає питома вага людей, прибуток яких на додатковій роботі вищий, ніж на основній.