Розділ 5. КОЗАЦЬКА ДОБА (XV-XVIII ст.)

Значну увагу приділяв Мазепа соціальному розвитку Гетьманщини. За рахунок власних коштів він побудував великі храми в Києві, Чернігові, Переяславі. Був відбудований Батурин, що став справжньою гетьманською столицею із фортецею, палацом, урядовими будівлями тощо. Мазепа наділяв монастирі землями й маєтностями, і вони виконували роль шкіл і друкарень. Особливу увагу приділяв вищій освіті. За часів Мазепи в Києво-Могилянській академії навчалось 2 тис. учнів, викладали визначні професори — Стефан Яворський, Йоасаф К роковський, Теофан Прокопович. Саме Мазепа сприяв перетворенню Київського колегіуму на академію (1701 p.), обдарував її маєтностями, надав кошти на зведення нової будівлі академії. У 1700 р. був відкритий Чернігівський колегіум.

За часів Мазепи високо підноситься архітектура, розвиток живопису і граверного мистецтва. Звідси стиль будівель його доби має назву "мазепинське бароко".

Якщо бюджетна політика Мазепи студентами, духовенством, козацькою старшиною сприймалася позитивно, то з боку селян і рядових козаків було незадоволення, що призвело в 1692 р. до заколоту. Петро Іваненко-Петрик, який мав широкі політичні зв'язки, втікши на Січ намагався підняти повстання, яке, проте, не мало успіху.

За зв'язки з королем Швеції Карлом XII Мазепа потрапив у немилість до Петра І, втік із Карлом XII до Молдавії, що тоді належала Туреччині і 21 вересня 1709 р. у віці 70 років помер.

Це була цікава і вольова людина, яка вбачала успіх держави в сильній гетьманській владі. Ось як про це пише Крип'якевич: "Своїм політичним хистом і культурою Мазепа скоро підніс авторитет гетьманської влади. Він був переконаний, що сила держави нерозривно в'яжеться з силою володаря: "Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака", — говорив він, немов перефразовуючи Макіавеллі".

Іван Скоропадський (1646—1722 pp.)

Народився в Умані в козацькій родині. Однодумець І. Мазепи, мав добрі дипломатичні здібності. Був обраний на посаду за пропозицією Петра І, який розраховував, що 60-річний гетьман не стане йому заважати здійснювати його плани подальшого підпорядкування земель Гетьманщини Росії. Резиденцію гетьмана перенесли з розореного Батурина до Глухова. Щоб уявити собі труднощі, які постали перед Скоропадським, треба ознайомитися з листом князя Голіцина до канцлера Головкіна. Цей лист містив політичну програму російського уряду щодо України. "Задля нашої безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами... Треба, щоб у всіх полках були полковники, незгодні з гетьманом; якщо між гетьманом і полковниками не буде згоди, то всі їхні справи будуть нам відкриті".

Скоропадський згідно з традицією звернувся до Петра І з проханням затвердити "статті", але той довго зволікав, і вперше статті так і не були затверджені. Петро І призначив стольника Ізмайлова, людину брутальну, міністром при гетьмані, і дав йому дві інструкції — таємну і явну. У таємній інструкції наказувалось стежити за гетьманом, прислуховуватись до розмов старшин та козаків, і про все доносити. Полковниками Стародубського, Чернігівського і Ніжинського полків були призначені росіяни, призначення на інші посади в канцелярії гетьмана та в полкових отримали німці, серби, волохи, що не визнавали Скоропадського "своїм" гетьманом і не виконували його наказів. Уперше росіяни, і в тому числі фаворит царя Олександр Меньшиков, отримали в Україні великі землеволодіння. І. Скоропадський також роздавав двори і села у власність старшин — за період з 1708 по 1722 р. було роздано 22 села з 370 подвір'ями.

Десятки тисяч людей відправлялися на спорудження фортець, копання каналів біля Ладозького озера, будування нової столиці — Санкт-Петербурга на фінських болотах. Будували українці також укріплення над Каспійським морем, Тереком, на Кавказі, копали канал між Волгою та Доном. За офіційними даними, тільки в 1725 р. із 6000 козаків додому повернулося тільки 646і. 1722 р. було засновано Малоросійську колегію у складі шістьох старшин на чолі з президентом — бригадиром Вельяміновим. Вона приймала скарги на українські суди, контролювала фінанси, стежила, щоб старшина не обтяжувала надмірними податками населення. Це вже було пряме втручання в справи гетьмана і фактично позбавило його останніх ознак державної влади. Скоропадський протестував проти цього рішення, навіть їздив до Санкт-Петербурга просити Петра І переглянути його, але отримав відмову. Повернувшись до Глухова, він не зміг перенести такого удару і 3 липня 1722 р. помер.

Данило Апостол (1654—1734 pp.)

Кирило Розумовський (1728—1803 pp.)

У дитинстві випасав батьківську худобу, а після "випадку" зі старшим братом 0. Г. Розумовським, некоронованим чоловіком цариці Єлизавети Петрівни, став графом (1744 p.). Освіту отримав за кордоном. У 18-річному віці був іменований президентом Академії наук у Санкт-Петербурзі (1746—1798 pp.). У 1750 р. був затверджений гетьманом. К. Розумовський дістав тяжку спадщину: Україна була виснажена допомогою російській армії, яка вела війну з Туреччиною, старшина потерпала від російського панування і була здеморалізована системою доносів, на якій базувалося правління Анни та Бірона. І все ж, незважаючи на складні умови, йому вдалося поліпшити становище Гетьманщини. Як відзначають історики, період його правління характеризується як "золота осінь". Користуючись певною прихильністю цариці Єлизавети Петрівни (хоч і не були затверджені його "статті"), зумів зробити таке:

Провів реформу судочинства, поділивши територію на 20 повітів, кожний із власними судами, де розглядалися карні, цивільні та майнові (земельні) справи.

Значно підніс становище української старшини. Під час виїздів за межі Гетьманщини правління передавав генеральній старшині: обозному С. Кочубеєву, підскарбієві П. Валькевичу та хорунжому М. Ханенкові. За правління Розумовського стали традицією загальні з'їзди старшини у Глухові для вирішення державних справ. Ці з'їзди фактично перетворилися на нестійкий український сейм (парламент). Так, у 1763 р. в Глухові були скликані генеральні збори для затвердження судової реформи.

Провів військову реформу — запровадив регулярні військові навчання, удосконалив артилерію, ввів однакове озброєння та уніформу.

Підніс на вищий ступінь рівень освіти: в усіх полках заведено школи для обов'язкового навчання козацьких синів; крім загальної освіти введено спеціальну освіту: "військові акзерциції". Вживав заходів для створення в Батурині університету, але у зв'язку зі скасуванням гетьманства це йому не вдалося.

Провів упорядкування податкових надходжень (1753 р.) для чого козацько-селянське населення було поділено на п'ять груп:

— можноґрунтові і знатного промислу, які мали не менш як 50 десятин землі, хутори з сіножатями та луками, кінні, овечі заводи, пасіки або товару на суму до 1000 крб.;

середньоґрунтові і середнього промислу, які мали не менш як 20 десятин землі, заводи або меньше як на 500 крб. товару в крамницях;

малоґрунтові і малого промислу, які не мали 20 десятин землі, а доходу з промислів і торгівлі — не більше 200 крб.;