Розділ 5. КОЗАЦЬКА ДОБА (XV-XVIII ст.)

Головним джерелом надходжень були податки з населення. Розмір податків коливався від 1 до 12 злотих. Інколи їх збирали зерном. Отже, за Б. Хмельницького постійного оподаткування не було. Кошти державного скарбу витрачали переважно на утримання послів і на військові потреби. Рядових козаків за їхню службу забезпечували земельними ділянками. Вища військова старшина отримувала платню грішми:

генеральний писар — 1000 злотих;

генеральний обозний, військові судді — по 300;

судовий писар — 100;

гетьманський бунчужний, гарматні, полкові, сотенні хорунжі — 50.

Така платня була затверджена "Березневими статтями" від 1654 р.

Б. Хмельницький намагався гнучко керувати фіскальними процесами. Так, він протидіяв процесу покозачення селян. Гетьманський універсал від 1648 р. забороняв записуватись у козаки монастирським селянам. За роки правління Хмельницького чіткого розмежування між козаками і некозаками проведено не було. Селяни вважали землю своєю з повним правом розоряджатися і передавати у спадок, купувати, продавати. Вони самовільно користувалися полями, лісами, сіножатями тощо. Монастирі вперше змусили селян "роботизну" віддавати.

Гетьман також намагався проводити гнучку соціальну політику і не доводити справу до загострення суперечностей. У своїх універсалах він не вимагав обов'язкового виконання панщини, не визначав характеру і тривалості робіт. Відробіткова рента могла бути замінена грошовим чиншем.

Б. Хмельницькому належить заслуга створення основ держави — території, адміністративного, трудового та законотворчого устрою, у тому числі скарбових (бюджетних) процесів, що досить аргументовано відзначає один із кращих дослідників доби Хмельницького О. Оглоблін: "Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти — Богдан Хмельницький скрізь виступає як державний діяч великого формату"1.

Дем'ян Многогрішний

Іван Мазепа-Колединсъкий (1639—1709 pp.)

Народився в Мазепинцях недалеко від Білої Церкви. Навчався в школі Київського братства, потім у Києво-Могилянському колегіумі та в Полоцьку у єзуїтів. Вивчав артилерію в Голландії. Володів кількома мовами — польською, німецькою, італійською, французькою, був генеральним осавулом. На час призначення І. Мазепи гетьманом його авторитет і в Україні, і в Москві був такий значний, що військова рада на р. Коломаку 25 липня 1687 р. майже одноголосно обрала його гетьманом. Взаємини Гетьманщини з Росією визначались договором — Коломацькими статтями.

Договір складався з 22 статей і передбачав збереження 30-тисячного реєстру козацького війська; підтверджувались права козацької старшини, а також було доповнено, що гетьман не мав права змінювати її на "урядах" без царського наказу; гетьман мав дотримуватись вічного миру і союзу з Польщею, що, власне, стало визнанням польського панування на Правобережжі; гетьман зобов'язаний був посилати козацькі війська проти Криму і Туреччини; у Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі, як і раніше, мали перебувати російські воєводи; у Батурині розташовувався московський стрілецький полк — для контролю над гетьманом.

Отже, Коломацькі статті були дальшим кроком на шляху обмеження державних прав України Москвою, вони вперше офіційно заперечували державний характер гетьманської влади. Проте, як відзначає О. Оглоблін: "Коломацька угода... була беззаперечним успіхом Москви в її історичному наступі на Україну... і лише державний геній і глибокий патріотизм нового гетьмана Мазепи зробили так, що низка шкідливих для України ухвал Коломацької угоди залишились нечинними".

Досить значну увагу приділяв Мазепа професіоналізму чиновників, особисто перевіряв здібності кандидатів на посади старост, урядників, входив при потребі в найменші деталі справи. За Мазепи економічний стан значно поліпшився і, незважаючи на внутрішні труднощі та політичні утиски з боку Росії, особливо за царювання Петра І, українська промисловість продовжувала розгортатись — засновуються нові підприємства, збільшують обсяги виробництва старі. Найбільшого розмаху досягли гутництво та рудництво, а також паперова промисловість. Основні податки сплачувалися незаможними верствами — селянами та міщанами, козаки і монастирі податків не платили.

Для зменшення соціальних суперечностей Мазепа намагався втримати дії старшин-землевласників щодо підлеглих селян у межах права і законності. У 1691 р; він видав універсал, за яким старшинам-землевласникам і монастирям заборонялось обтяжувати селян повинностями і поборами, наказувалося щоб державці, володіючи маєтностями, владу свою "виражали мирно як слідує по-малоросійському обикновенію, не чиня подданим розних вимислов і тяжестей"1. Селянам було дозволено подавати скарги на панів до суду. Також заборонялось примушувати козаків переходити в посполиті, забирати у простих козаків землю, яку ті колись "шаблею і кровію своєю завоювали". Універсалом 1692 р. передбачалось, щоб старшини-державці нічого зайвого не збирали з селян, володіли "в міру, нічого нового і више міри не налагаючи, но ізвиклими дачами і роботами (посполитих) довольствуючись". У старшин, що дозволили собі вольності, понад міру обтяжували селян, гетьман, як це було в Полтавському полку, забирав маєтності. Веркіївського сотника (Ніжинський полк), що чинив селянам "незносні обиди і в панщині непрестанно вимисли" віддав під суд. За розпорядженнями гетьмана права старшин на військові землі перевірялись, і у тих, хто не виконував служби, — відбирались.

Універсалом від 1701 р. Мазепа перевів у посполиті "підсусідків" — тих селян, що попродали землю й уникали селянських повинностей, збільшивши у такий спосіб чисельність платників податків. Щоб не занадто обтяжувати населення податками, універсалом від 1693 р. за порадою старшин було скасовано "оренду" як "річ іздавна ненависную", терміном на один рік, і замість цього податку введено нові — на ґуральні й шинки. Але скарб втратив значну частину надходжень і цей вид податку знову було відновлено. Відносно ж горілки передбачалося, щоб рядовим козакам і посполитим не чинилось "досади" (здирства) при купівлі горілки і дозволено було виготовляти її на хрестини та весілля.

Дбав Мазепа і про інтереси українських купців і добився в 1700 р. від польського уряду спеціального указу, щоб купцям з

Гетьманщини, які приїздили до Польщі, ніхто не чинив ніяких кривд. У "Коломацьких статтях" були пункти, за якими заборонялося продавати горілку на території Росії. Можна було лише здавати її за певну плату на кухневі двори, що були збудовані в Лівобережних містах царським урядом. Проте дрібні торговці торгували нею в російських містах. Старшина, багаті купці вивозили і продавали горілку в центральних районах Росії, де вона коштувала дорожче, ніж на Лівобережжі. Козацька старшина і козаки монополізували продаж у Росію селітри, і в 1700 р. її було продано 30 тис. пудів.

За правління Мазепи приватний і державний скарб було об'єднано. Сам Мазепа був досить багатою людиною — завдяки лояльній політиці Москви накопичив у своєму володінні близько 20 тис. маєтків на Лівобережжі, а в російських губерніях мав 20 тис. кріпосних селян.