Д – кількість робочих днів на рік або в періоді;
– середній коефіцієнт змінності;
– змінна норма виробітку еталонного трактора в умовних гектарах;
Кг – нормативний коефіцієнт технічної готовності.
Після визначення загальної потреби в тракторах в еталонному вимірі розраховують потребу в них за типами і марками. При цьому входять із структури посівних площ та фактичного завантаження тракторів спеціального призначення і підраховують потребу в цих пінах силових машин.
Значний обсяг роботи на підприємствах трактори виконують при транспортуванні вантажів, що також слід враховувати, виділяючи придатні для цього машини. Весь обсяг, що залишився, відносять на трактори загального призначення, у тому числі колісні та гусеничні окремо. Одержану потребу в тракторах різних типів і марок коригують до цілого числового значення.
На великих за територією багатогалузевих підприємствах річну потребу в техніці найдоцільніше визначати нормативним методом – застосування нормативів потреби в тракторах за типами і марками та сільськогосподарських машинах загального призначення на 1000 га посівної площі, а у спеціалізованій техніці – на 1000 га посівів певної культури.
Оптимальний склад тракторного парку, який забезпечує вчасне виконання робіт і з найменшими експлуатаційними витратами, можна визначити, користуючись методами лінійного програмування.
Потребу в комбайнах обчислюють за обсягом і строками збирання культур, нормами виробітку відповідних комбайнів та коефіцієнтом змінності, користуючись тими самими формулами, що й для розрахунку потреби в тракторах.
Потребу в машинах для механізації виробничих процесів у тваринництві визначають за показниками обсягу і строків виконання робіт та продуктивності машин.
На основі проведених розрахунків складають план технічного оснащення господарства.
Раціональна організація використання машинно-тракторного парку передбачає систему заходів, що забезпечує виконання змінних і сезонних норм виробітку. Серед них головними є: визначення обсягу тракторних робіт та їх розподіл за марками на декаду, місяць чи сезон з урахуванням оптимального використання потужностей за рахунок чіткого комплектування агрегатів; суміщення виконання різних операцій одним агрегатом (підготовка грунту і сівба, сівба та внесення добрив, культивація й вирівнювання грунту тощо); складання погодинних графіків робіт та їх узгодження із взаємозалежними видами робіт (збирання, транспортування, доробка, зберігання та ін.); розробка маршрутів руху агрегатів; групова робота агрегатів; двозмінна робота в напружені періоди сільськогосподарських робіт та інші заходи, що сприяють найповнішому використанню техніки. Підвищення виробітку на трактор чи комбайн рівнозначне збільшенню їх кількості без додаткових витрат.
Особливості організації транспортних засобів у сільському господарстві пов'язані з його відмінними рисами, особливо із сезонністю, багатогалузевістю, територіальною розгалуженістю, неоднорідністю продукції тощо. Через це транспортні роботи на сільськогосподарських підприємствах характеризується великою номенклатурою вантажів, більша частина яких є терміновими, порівняно невеликою середньою відстанню. Основні види транспортних засобів у сільському господарстві – автомобілі, трактори та робоча худоба. Найпоширенішим є автомобільний транспорт, яким перевозять 70-80% вантажів, трактори та самохідні шасі близько 15%, жива тяглова сила – до 5%.
Автомобілі розрізняють за вантажопідйомністю і типом кузова.
Тракторний транспорт – це переважно колісні трактори різної потужності з бортовими або самоскидними візками вантажопідйомністю 4-12 т. їх використовують для перевезення досить великих партій вантажів на відстань 10-12км. або для систематичного обслуговування тваринництва в агрегаті з машинами лише на тракторній тязі.
Технологічні, господарські вантажі, сировину та готові продукти транспортують на підприємство, за його межі, по території підприємства або в межах садиби. Тому вантажоперевезення поділяють на:
зовнішні – найбільш віддалені, їх здійснюють переважно власним чи залученим автотранспортом. При перевезенні великих партій вантажів на велику відстань використовують також трактори ЮМЗ, МТЗ, Т – 150К або К-702;
внутрішньогосподарські перевезення практикують при обслуговуванні виробничих і господарських підрозділів: перевезенні сировини або готового продукту з поля й на поле чи на тваринницьку ферму. Для цього призначений тракторний і гужовий транспорт;
внутрішньо садибні – це транспортування кормів із сховища на ферму чи гною з ферми у гноєсховище. Для їх виконання використовують здебільшого гужовий транспорт, а на постійних перевезеннях – трактори малої потужності.
Для задоволення потреб сільськогосподарських підприємств перевозять понад 250 видів різних вантажів, їх класифікують за фізико- механічними властивостями, способом навантаження і розвантаження, терміновістю:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення потреби в машинах і знаряддях та організація їх використання“ на сторінці 2. Приємного читання.
