• Південно-Західний,
• Південний.
Сільське господарство є комплексом взаємозв'язаних галузей, у складі якого розрізняють два великих підкомплекси – рослинництво і тваринництво.
Економічні райони відрізняються природними і економічними умовами, які впливають на розміщення сільського господарства і характеризуються різною часткою окремих сільськогосподарських продуктів у загальному виробництві. Кожний економічний район має певну галузеву структуру сільськогосподарського виробництва.
Економічні райони як великі комплекси різних галузей народного господарства характеризують територіальний поділ праці, що історично склався і планомірно формується в процесі розвитку продуктивних сил. Території економічних районів відрізняються різноманітністю грунтових, кліматичних та інших природних факторів.
З метою більш повного врахування і раціонального використання природних і економічних умов кожен економічний район поділяється на сільськогосподарські, або природно-економічні, зони.
Сільськогосподарська зона – це частина території економічного району, що характеризується однаковими природно-економічними умовами. При значній різноманітності природних і економічних умов сільськогосподарська зона, в свою чергу, поділяється на підзони і мікрозони.
На території України, де виділено три економічні райони, склалось шість природно-економічних зон:
Полісся – займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібно контурність, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті грунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі.
Лісостеп – найбільша зона країни: близько 30% площі. Враховуючи високу освоєність (76%) та розораність (65,9%), значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного ведення сільського господарства. В Лісостепу переважають типові чорноземи та сірі опідзолені грунти.
Північний і центральний Степ займає більше 25% території.
Південний Степ займає 14% території, але освоєність та розораність земель тут дещо нижчі, ніж у Північному Степу.
Передгірні і гірські райони Криму займають невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю, а орні землі становлять тут лише 21,8%. Характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєністю земель. На Прикарпатті переважають кислі дерново-підзолисті, глейові та суглинкові грунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства.
Таблиця 12.1
Характеристика природно-економічних зон України
| Природно- економічна зона | Галузі тваринництва | Галузі рослинництва |
| Полісся | Молочно-м'ясне і м'ясне скотарство, свинарство, напівгрубововняне вівчарство | Цукрові буряки, хміль, овочі і плоди, горох, картопля |
| Лісостеп | М'ясо-молочне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво | Цукрові буряки, зерно, картопля, садівництво соняшник, гречка, кукурудза, просо, рис, сорго, горох |
| Північний і центральний Степ | М'ясо-молочне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво | Озима пшениця, соняшник, цукрові буряки, південні коноплі, рицин, ефіроолійні культури, гречка, кукурудза, сорго |
| Південний Степ | М'ясо-молочне скотарство, свинарство, тонкорунне вівчарство, птахівництво | Озима пшениця, соняшник, південні коноплі, овочі і баштанні культури, рис, виноград, кукурудза, сорго |
| Передгірні і гірські райони Криму | Скотарство, вівчарство, птахівництво | Виноград, ефіроолійні культури, тютюн, соя, овочі, рис. |
| Передгірні і гірські райони Карпат | М'ясо-молочне скотарство, вівчарство | Льон-довгунець, тютюн, виноград, картопля, овочі. |
Кожна з цих зон має свої особливості і відрізняється галузевою структурою сільського господарства (таблиця 12.1).
Для забезпечення населення мало транспортабельною сільськогосподарською продукцією навколо великих міст і промислових центрів розміщується виробництво ранніх і парниково- тепличних овочів, картоплі, молока і дієтичних яєць.
З розвитком продуктивних сил удосконалюються територіальні пропорції агропромислового комплексу. Поглиблення суспільного поділу праці спрямоване на динамічний і пропорційний розвиток та розміщення його галузей. Все це сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва по економічних районах і природно-економічних зонах.
У цих умовах науково обгрунтоване розміщення сільського господарства орієнтує всі галузі агропромислового комплексу на збільшення виробництва кінцевої продукції, значне підвищення її якості, на раціональне і комплексне використання природних ресурсів.
Суть і об'єктивні умови розвитку спеціалізації аграрних підприємств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 12. РОЗМІЩЕННЯ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТА КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ“ на сторінці 2. Приємного читання.
