У системі цін, що діють у сільському господарстві, залежно від призначення виділяють такі групи їх:
• 1) ціни оптового обороту (закупівельні, оптові, розрахункові, договірні),
• 2) ціни роздрібного товарообороту (роздрібні, продуктового ринку, тарифи на послуги),
• 3) обліково-статистичні ціни і ціни планових порівнянь (порівнянні, кадастрові),
• 4) ціни зовнішньої торгівлі.
Залежно від сфери функціонування і характеру зв'язків між виробниками, торговельними організаціями і споживачами продукції в системі цін, що діють у сільському господарстві, розрізняють такі їх види:
• закупівельні ціни, за якими господарства, а також населення реалізують сільськогосподарську продукцію переробним підприємствам і заготівельним організаціям. Закупівельні ціни – це різновид оптових, оскільки сільськогосподарські підприємства значну частку товарної продукції продають оптом заготівельним організаціям і переробним підприємствам;
• оптові ціни промисловості, ціни за якими сільськогосподарські підприємства купують засоби виробництва промислового походження, зокрема трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини, мінеральні добрива, комбікорми та інші;
• розрахункові ціни використовують при економічних взаємовідносинах кооперованих господарств з міжгосподарським підприємством, орендарів з сільськогосподарським підприємством;
• договірні ціни встановлюються за домовленістю між заготівельними організаціями і переробними підприємствами та сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами і громадянами, зайнятими індивідуальною трудовою діяльністю;
• роздрібні ціни, за якими населення купує сільськогосподарські продукти і промислові товари в торгівельних організаціях;
• ціни продуктового ринку утворюються в процесі реалізації на ринку сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням сільськогосподарської продукції;
• ціни за кошторисною вартістю встановлюються на будівельну продукцію;
• тарифи – це ціни, які встановлюються не на продукцію, а на різні виробничі і невиробничі послуги (транспортні, побутові, зв'язку та ін.), що надаються господарствам і населенню.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств і організацій обслуговується системою цін, які використовуються при укладанні торговельних угод. Ціни міжнародної торгівлі розрізняються в залежності від часу, місця, умов реалізації товару, а також особливостей контракту. При цьому виділяються такі основні види цін, які використовуються в зовнішній торгівлі:
• ціна світова – грошовий вираз вартості товару, що реалізуються на світовому ринку;
• ціни зовнішньої торгівлі – це фактичні ціни, за якими здійснюється експорт та імпорт товарів. Рівень таких цін встановлюється за угодою між продавцями та покупцями на міжнародному ринку;
• ціна продавця – це фактична виручка від реалізації товару на ринку, де попит перевищує пропозицію;
• ціна покупця – це фактична ціна товару на ринку, що характеризується зниженням попиту в певний період або на даному ринку. Рівень ціни на товар визначає покупець;
• ціна СІФ – це контрактна ціна у зовнішньоекономічних операціях, що включає вартість товару, витрати на його страхування, перевезення у порт відправлення та завантаження на борт судна. Термін “СІФ” утворений від початкових букв англійських слів: Cost, Insurance, Freight – вартість, страхування, фрахт. Продавець зобов'язаний доставити товар у порт відправлення, застрахувати транспортне судно, оплатити митний збір і податки у зв'язку з вивезенням товару, застрахувати товар і вручити покупцю необхідні документи. Міжнародні і національні організації, як правило, публікують у довідниках імпортні ціни СІФ;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. ЦІНИ І ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
