• інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчими актами;
• виробничий інвентар (пристосування, відра, бідони, шафи для зберігання продукції та ін.);
• господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери тощо);
• робоча й продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель;
• інші основні виробничі фонди.
Співвідношення окремих видів (груп) основного капіталу, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура основного капіталу є ефективнішою тоді, коли більшою є в Їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рівня виробництва й територіального розміщення аграрного підприємства.
Облік основних засобів здійснюють в натуральній і вартісній формах.
Натуральна форма (площа, кількість і потужність силових машин, устаткування тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, вдосконаленні складу основних засобів. За співвідношенням вартості окремих видів основного капіталу визначають матеріально-речову структуру основного капіталу підприємства.
Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.
Розрізняють такі види оцінки вартості основних засобів:
Первісна вартість (початкова) – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Вона включає вартість придбання об'єкта основних засобів, витрати на їхню доставку, витрати на монтаж і запуск у дію об'єкта основних засобів, інші супутні витрати, пов'язані з придбанням або спорудженням об'єкта основних засобів. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Переоцінена або відновлена вартість основних засобів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами, тобто переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їхньої переоцінки.
Залишкова вартість – визначається як різниця між початковою вартістю, та сумою зносу, накопиченою за весь період експлуатації об'єкта основних засобів. Це реальна вартість основних засобів у певний період.
Ліквідаційна вартість – це вартість реалізації зношених та знятих з виробництва основних засобів (це може бути вартість лому, агрегати, запасні частини, метал, гума тощо). У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні засоби, передати на баланс іншому підприємству.
Амортизація основних засобів підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
