• визначення головних ринкових позицій на перспективу залежно від пріоритетності цілей;
• виділення ресурсів організації під стратегічні цілі;
• створення центрів керівництва кожною стратегічною ціллю;
• оцінка та стимулювання виробничих підрозділів та їх керівників по мірі досягнення стратегічних цілей.
Використання стратегічного менеджменту орієнтовано на перспективне мислення керівників і спеціалістів підприємств; управління через постановку цілей, а не шляхом видання завдань; чітку інформованість кожного про цілі підприємства; активну позиція та взаємодія всіх співробітників підприємства.
Значення стратегічного менеджменту для кожного підприємства визначається багатьма факторами. Насамперед дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі, і налагодити правильні взаємовідносини з конкурентами.
Суть теорії стратегічного менеджменту полягає у використанні концепції "від майбутнього до сучасного", а не "від минулого до майбутнього".
У цілому стратегічний менеджмент гармонізує діяльність організації, робить її більш підготовленою до раптових змін. Однак його застосування потребує безперервної аналітичної оцінки потенціалу, можливостей його використання та постановки цілей.
В основу стратегічного менеджменту покладені стратегічні рішення. Стратегічні рішення – це управлінські рішення, які орієнтовані на майбутнє і закладають основу для прийняття оперативних управлінських рішень; пов'язані з відповідною невизначеністю, оскільки враховують неконтрольовані зовнішні фактори, які впливають на підприємство; пов'язані із залученням значних ресурсів і тому можуть мати надзвичайно важливі, довгострокові наслідки для підприємства.
До числа стратегічних рішень можна віднести: реконструкцію підприємства; впровадження інновацій (нова продукція, нова технологія); організаційні зміни (зміни організаційно-правової форми підприємства, структури виробництва та управління); вихід на нові ринки збуту; придбання, злиття підприємств.
Стратегічні рішення характеризуються тим, що вони інноваційні за своєю природою, направлені на перспективні цілі підприємства, на можливості, а не на завдання, на майбутнє, а не на теперішнє; відрізняються від тактичних рішень тим, що багато альтернатив не визначено; направлені в майбутнє і є, відповідно, невизначеними за своєю природою; потребують знань: результат, як правило, більше залежить від якості рішення, ніж від швидкості чи своєчасності його прийняття; суб'єктивні за своєю природою; безповоротні і мають довгострокові наслідки.
Ефективність системи стратегічного менеджменту визначається тим, що вона забезпечує комплексний, системний погляд на підприємство та його зовнішнє оточення; полегшує прийняття стратегічних рішень на підставі використання спеціальних понять, методів і підходів до збору та обробки інформації; забезпечує координацію і комунікації як по горизонталі, так і по вертикалі; допомагає провести необхідні зміни; дає можливість передбачити тенденції розвитку бізнесу; допомагає зробити стратегічний вибір і реалізувати стратегію.
Головні специфічні особливості стратегічного менеджменту: орієнтується на раціональну відповідність між минулим, теперішнім станом та майбутнім з наголосом на перспективу; стратегічний менеджмент не може бути стихійним, бо на довгострокову перспективу неможливо оцінити результати стихійного впливу на систему; базується на раціональному співвідношенні між створенням та реалізацією персоналу; має направлений, цільовий характер.
Проте можливості стратегічного менеджменту не безмежні. Існує ряд обмежень на використання стратегічного менеджменту, які вказують на те, що і цей тип управління, як і інші, не є універсальним для будь-яких ситуацій та завдань.
По-перше, стратегічний менеджмент в силу своєї сутності не дає опису точної і детальної майбутньої ситуації. Вироблена в стратегічному менеджменті характеристика бажаного майбутнього організації – це не детальний опис її внутрішнього стану та стан навколишнього середовища, а швидше сукупність якісних побажань до того, в якому стані повинна знаходитися організація в майбутньому, яку позицію вона повинна займати на ринку і в бізнесі, яку мати організаційну структуру.
По-друге, стратегічний менеджмент не може бути зведений до набору рутинних правил, процедур чи схем. У нього немає теорії, яка передбачає, що і як робити при вирішенні відповідних задач у певних ситуаціях. Стратегічний менеджмент – це скоріше відповідна філософія чи ідеологія бізнесу та менеджменту.
Існує ряд рекомендацій, правил та логічних схем аналізу проблем та вибору стратегії, а також здійснення стратегічного планування та практичної реалізації стратегії: симбіоз інтуїції та мистецтва вищого керівництва націлювати організацію на здійснення стратегічних планів; високий професіоналізм і творчість службовців, що забезпечує зв'язок організації із середовищем, відновлення організації та її продукції, а також реалізацію поточних планів; активне включення всіх робітників у реалізацію задач організації, на пошук найкращих шляхів досягнення її цілей.
По-третє, необхідні значні зусилля та витрати часу і ресурсів для того, щоб в організації почав здійснюватися процес стратегічного менеджменту.
По-четверте, значно посилюються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення.
По-п'яте, при здійсненні стратегічного менеджменту часто основний наголос робиться на стратегічне планування, однак цього істотно недостатньо. Тому однією з найважливіших складових стратегічного менеджменту є реалізація стратегічного плану.
Процес стратегічного менеджменту, його особливості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ“ на сторінці 2. Приємного читання.
