– необхідності формування та впровадження сучасної політики у галузі промисловості, залученні інвестицій для повного або часткового фінансування структурно-технологічних програм і проектів, наданні різнопланової фінансової підтримки та економічних гарантій;
– участі в розподілі та перерозподілі ВВП через державний бюджет, активному використанні основних інструментів макроекономічного регулювання, таких як податки, акцизи, антимонопольний контроль над цінами тарифи, мито тощо;
– проведенні гнучкої зовнішньоекономічної політики, направленої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних галузей національної економіки за допомогою протекціоністських заходів до тих пір, поки вони не будуть в змозі успішно конкурувати на світовому ринку;
– запобіганні витоку капіталу і заохочення його репатріації з-за кордону;
– організації виробництва суспільних товарів і послуг;
– раціональному перерозподілі ресурсів і доходів;
– забезпеченні функціонування соціальної сфери, механізму соціального захисту населення;
– охороні навколишнього середовища;
– проведенні гнучкої зовнішньоекономічної політики.
На сучасному етапі економічно розвинуті країни, в рамках певних моделей, використовують різноманітні форми і методи державного регулювання економіки, аналіз яких дозволив визначити їх найбільш характерні ознаки і відмінності. Формування певної моделі обумовлене, насамперед, сукупністю унікальних національних характеристик, таких як: рівень розвитку галузі виробництва, національна свідомість, психологічний і релігійний фактори, культурні цінності, історичні умови розвитку країни, матеріальне підгрунтя економічної безпеки держави. Отже, можна зробити висновок про те, що не існує єдиної економічної моделі, яка залишатиметься ефективною за будь-яких обставин. Разом з цим, на підставі порівняльного аналізу сучасних моделей доцільно формувати концепцію економічної політики держави з урахуванням її актуального соціально-економічного стану. Українська модель повинна втілювати власну концепцію економічного росту, яка б органічно поєднувала певні особливості національного, історичного, соціально-економічного розвитку з досягненнями світової економіки.
Питання вибору моделі державного регулювання економічної політики як стратегічного напряму виходу на шлях сталого розвитку є ключовим аспектом пом'якшення негативного впливу на економіку країни системних криз, у тому числі й сучасної. Модель економічної політики України повинна характеризуватися наявністю якісно нових інструментів регулювання економіки країни з метою забезпечення соціальних потреб суспільства. Нова модель державного регулювання економіки має відображати реалії сучасного світу, враховувати тенденції формування сучасної технологічної бази виробництва та конфігурації світових товарних потоків, що передбачає технологічне оновлення, що пов'язане з трансформацією попиту на значну частину товарів виробничого й споживчого призначення, насамперед на інвестиційні та паливно-енергетичні продукти.
Окрім того, новітня модель має враховувати формування нової технологічної бази та нової конфігурації світових товарних потоків. Світова криза передбачає технологічне оновлення з яким пов'язана трансформація попиту на значну частину товарів виробничого і споживчого призначення, насамперед на інвестиційні та паливно- енергетичні продукти. Це позначиться на цінах більшості наявних на ринку товарів, досягненні нових урівноважених рівнів цін, що в свою чергу змінить політичні конфігурації.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки до глави 1“ на сторінці 2. Приємного читання.
