При першому способі дернові стрічки нарізаються дернорізами в спеціально виділених місцях, транспортуються і укладаються на поверхню відкосів. Недоліком цього способу є те, що, захищаючи від ерозії відкоси насипу чи виїмки, небезпеці її виникнення піддаються території, з яких дерен зрізається.
Більш доцільним можна вважати захист від ерозії шляхом посіву багаторічних трав. їх висівання на відкосах проводиться за допомогою спеціальних посівних агрегатів, а також гідравлічним або пневматичним висіванням. При гідровисіванні насіння вноситься в ґрунт разом з водою, добривами та мульчею, що представляє собою біологічно активні речовини, які, розкладаючись у ґрунті, створюють сприятливе середовище для розвитку рослин. У деяких випадках мульчування дозволяє відмовитися від нанесення на відкоси ґрунтового шару. В якості мульчі застосовують дрібно подрібнене листя, хвою, сіно, солому, тирсу тощо.
Для захисту відкосів від ерозії, на початкових періодах будівництва шляхопроводу можуть бути використані хімічні речовини різної дії:
• матеріали, що мають в'яжучі властивості (бітумні і латексні емульсії, бітумно-латексні суміші і т.д.), які, потрапляючи на поверхню відкосів, утворюють водонепроникну плівку, зберігаючи у верхньому шарі ґрунту достатню кількість вологи для проростання насіння:
• полімери-структуроутворювачі, які утворюють у ґрунті на глибині 10... 30 см водостійкі шари, збільшуючи водопоглинання ґрунтів і зменшуючи відповідно стік води. Утворення таких шарів успішно чинить опір ударному впливу дощових крапель, в результаті чого змивання з відкосів знижується у 10...20 разів. В якості полімерів-структуроутворювачі в застосовують поліакриламід, поліакрил натрію, поліетиленоксид, різні мономери і структуроутворюючі речовини.
Тривалість дії структуроутворювачів складає 1,5... 2 роки, за цей час створюються сприятливі умови для розвитку кореневих систем рослин і для закріплення ними поверхневого шару відкосів. До штучних дернових килимів відносяться:
• торфодернові килими, що готуються на торфопереробних підприємствах шляхом нанесення торфу на дротяну сітку та внесення у торф насіння і добрив. Такі килими перевозяться в рулонах до місця укладання, розкочуються і закріплюються на відкосах дерев'яними або металевими шпильками. З часом, такий килим з'єднується корінням рослин з підстилаючим ґрунтом в монолітний дерновий шар;
• синтетичні текстильні матеріали з введеними всередину них насіннями рослин і просочені поживними речовинами.
Синтетичні текстильні матеріали можуть використовуватися також без попереднього закріплення насіння в матеріалах. Розподіл насіння в ґрунті може здійснюватись до і після розкочування матеріалів. Це не перешкоджає росту трав, оскільки коріння і стебла рослин вільно проникають через полотно таких матеріалів, утворюючи разом з ними міцний дерновий килим.
Високі ґрунтові відкоси додатково закріплюють висаджуванням дерев, наприклад вербою.
Заходи по боротьбі з яроутворенням діляться на гідротехнічні і агролісомеліоративні.
Гідротехнічні заходи покликані зменшувати, або повністю припиняти ріст вимоїн і вершин ярів, відводити воду з водозбірних площ, що примикають до ярів на задерновані території, гасити надлишок енергії водних потоків в ярах тощо. Тому протиерозійні гідротехнічні споруди влаштовуються на водозбірних площах, біля вершин вимоїн або ярів.
На водозбірних площах розташовують водонапрямні та водозатримувальні споруди: водовідвідні або водонапрямні вали, роззосереджувачі стоку, вали-тераси тощо.
Руслові та донні споруди, призначені для запобігання розвитку ярів і затримання продуктів розмиву, бувають капітального типу (барражні стінки з кам'яної кладки або залізобетонних елементів) і полегшеного типу (фашинні, хмизові, плітневі, дерев'яні та земляні загати, дротові сітки). Вони особливо ефективні для закріплення свіжих неглибоких ярів глибиною біля 2...3 м.
Барражні стінки застосовуються при великих витратах і високих швидкостях водних потоків. Полегшені споруди влаштовують при невеликих витратах.
Хмизові, фашинні й плітневі загати закріплюються кілками. Для кращого закріплення в них додають живі вербові, шелюгові або тополині прути, які легко приживаються. Плітневі загати найкраще влаштовувати повністю з верби кілками діаметром 6...8 см і обплітати вербовими прутами. Вони проростають і вкорінюються, перетворюючись на живу загату. Плітневі загати можуть бути одно- і дворядними. У випадку влаштування дворядної загати проміжок рядами заповнюється ущільненим ґрунтом.
Дерев'яні і земляні загати застосовуються на тих ярах, де через недостатню вологозабезпеченість приживання рослин ускладнене. Дерев'яні загати влаштовують з дерев'яних паль діаметром 18...20 см, до яких кріплять дошки. Висота таких загат біля 1 м. Біля основи земляних загат укладають прошарок з каменю або хмизу товщиною 0,5...0,7 м. Відкоси закріплюють дерном, деревами і кущами.
Заходи з охорони ландшафту, флори та фауни
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Запобігання ерозії на шляхопроводах“ на сторінці 2. Приємного читання.
