• теплотворна здатність метану по масі нижча за теплотворну здатність бензину на 10 ÷ 15 %;
• за різних причин при переобладнанні бензинового двигуна під спалювання СПГ його потужність знижується на 15 ÷ 20 %;
• викиди метану в атмосферу сприяють парниковому ефекту, оскільки метан є парниковим газом.
Зріджений нафтовий газ. Це суміш легких вуглеводнів, переважно пропану та бутану. Цей газ видобувають на газоконденсатних родовищах та отримують під час видобутку та перегонки нафти як супутній продукт. Він відносно легко зріджується за нормальної температури та тиску 1,6 МПа. На борту автомобіля його зберігають у балонах під тиском 1,7 МПа. За теплотворною здатністю по масі ЗНГ поступається бензину лише на 3 ч- 4 % і при переведенні бензинового двигуна на спалювання ЗНГ його потужність суттєво не знижується. Переваги та недоліки ЗНГ практично такі ж як і СНІ.
В цілому застосування СПГ та ЗНГ як автомобільного моторного палива дозволяє істотно знизити токсичність викидів: по оксиду вуглецю (СО) у 3...4 рази; по оксидам азоту (ΝΟХ) у 1,2...2,0 рази; по вуглеводням (СХНУ) у 1,2... 1,4 рази. При роботі дизельного двигуна на СПГ та ЗНГ димність в режимі прискорення зменшується у 2... 4 рази, шум знижується на 8... 10 дБА.
Разом з тим, у газобалонних вантажівок у порівнянні з бензиновими споряджена маса підвищується на 400...600 кг, відповідно знижується їх вантажоємність, а запас ходу скорочується майже удвічі.
Синтезоване та гідролізне паливо. До цих видів палива відносять: водень, ацетилен, азотовмісні палива.
Водень. Отримують водень кількома шляхами: при переробці природного газу і нафти, шляхом електролізу води, а також шляхом газифікації вугілля під тиском. На сьогодні є три способи зберігання водню: у балонах під високим тиском, у криогенних баках (за низьких температур) та у хімічно зв'язаному стані. Усі відомі методи як отримання так і зберігання водню є проблемними і дорогими.
Переваги водневого палива:
• не є токсичним, тому при витоках не забруднює навколишнє середовище;
• продуктом згорання є нетоксична водяна пара, єдиним токсичним продуктом можуть бути оксиди азоту (в незначних кількостях можуть бути присутні СО та СХНУ, проте вони є продуктами згорання олив, що потрапляють у камеру згорання;
• робота двигуна можлива при дуже високих коефіцієнтах надлишку повітря, аж до 10, що дозволяє знижувати температуру в камері згорання і суттєво знижувати викиди ΝΟХ.
Недоліки водневого палива:
• отримання водню є дуже енергоємним і дорогим;
• зберігання є складним та небезпечним;
• потужність двигуна, що працює на водні, на 20...30 % нижча у порівнянні з двигуном, що працює на бензині (причиною є мале наповнення циліндра паливом через малу густину водню);
• через велику швидкість горіння водню робота двигуна є жорсткою і схильною до виникнення детонаційних явищ. Водень має дуже малу густину. Тому при зберіганні у стисненому стані у балонах його вміст у балонах є невеликим. Навіть при стисканні водню до 40 МПа маса самого водню складає до 1,3% маси балону. Наприклад для того, щоб розмістити на борту середнього легкового автомобіля 10 кг водню, якого вистачить на пробіг 400 -ь 500 км, необхідно балонів загальною масою 1200 кг. Крім того, зберігання на борту автомобіля балонів під великим тиском є вибухонебезпечним.
Зберігання водню в кріогенних баках (в рідкому стані за низьких температур) викликає багато складнощів. Температура його зрідження за нормального тиску складає близько мінус 250 °С. Досягнення таких низьких температур вимагає значних енергетичних затрат. Підтримка таких температур протягом експлуатації є неможливою, тому водень в баках починає випаровуватися і тиск починає зростати. В періоди, коли водень з криогенних баків не використовується, щоб запобігти значному підвищенню тиску всередині баків, його просто скидають в атмосферу. Це призводить до значних непродуктивних втрат. На сьогоднішній день навіть найкращі зразки криогенних баків з хорошою герметизацією та теплоізоляцією (баки з подвійними стінками і ізоляцією між ними) втрачають біля 1% водню за добу.
Зберігання водню у зв'язаному стані також проблематичне. Для зберігання використовують властивості деяких металогідритів поглинати водень за низьких температур та виділяти його за високих температур. Наприклад, магнієві гідрити можуть поглинути до 8% водню за масою, проте для виділення водню вони потребують нагрівання до 300 °С. Залізотитанові гідрити виділяють водень при температурі біля 7 °С, проте вони здатні поглинати лише до 2% водню за масою і, тому, повинні мати велику масу.
Ацетилен. Питання використання ацетилену як моторного палива, знаходиться на стадії вивчення. С2Н2 – це газ, який виробляють з нафтової сировини і який має досить високі енергетичні показники.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. Способи підвищення екологічної безпеки на транспорті“ на сторінці 2. Приємного читання.
