Ландшафтне забруднення полягає у руйнуванні природних ландшафтів, що знищує місце проживання популяцій живих організмів, чи у порушенні регенераційних властивостей природних ландшафтів.
Обсяги використання матеріальних і енергетичних ресурсів у транспортній діяльності та обсяги забруднень, що утворюються, мають максимально узгоджуватися з природними процесами в екосистемах і не порушувати природні процеси поглинання, регенерації і регулювання, адже будь-яка екосистема обмежена в ресурсах і в здатності до регенерації. Без урахування цього транспортна діяльність призводить до втрати стійкості екосистем, їх деградації і руйнування. Розмикається біогеохімічний кругообіг речовин і, як наслідок, природні ресурси перестають відтворюватися в межах колишніх природних коливань.
Природні екосистеми руйнуються також унаслідок змін клімату, спричинених змінами концентрацій окремих газів (О3, СО2) в тропосфері й стратосфері, зниження прозорості атмосфери за рахунок її забруднення, закислення атмосфери та гідросфери, спричиненого підвищенням концентрації іонів водню через викиди в атмосферу оксидів азоту й сірки. Наслідки цих та інших явищ для здоров'я людини недостатньо вивчені.
Руйнування природних екосистем призводить до локальних екологічних криз та локальних екологічних катастроф.
Локальна екологічна криза – порушення біогеохімічного кругообігу внаслідок руйнування і пригноблення антропогенною діяльністю природних екосистем.
Локальна екологічна катастрофа – перевищення допустимих значень параметрів стану навколишнього середовища, внаслідок яких порушусться стійкість локальних екосистем. Порушення біогеохімічного кругообігу знижує стійкість екосистем, що у свою чергу, поглиблює порушення біогеохімічного кругообігу і так далі. Таким чином, виникає підсилюючий зворотний зв'язок.
Забезпечення екологічної безпеки транспортних процесів – це обмеження дії об'єктів транспорту, за яких допустимі рівні небезпеки не перевищують порогу стійкості екосистем.
Можна виділити прямі та непрямі ознаки виходу екосистем за межі стійкості. Серед прямих можна назвати:
• скорочення запасів ресурсів;
• збільшення концентрації забруднюючих речовин;
• порушення в роботі природних механізмів очищення від забруднень.
До непрямих належать:
• збільшення капіталів, матеріальних та трудових ресурсів, спрямованих на добування бідних, віддаленіших, розсіяніших ресурсів або на види діяльності, які раніше виконувались самою природою (обробка стічних вод, очищення повітря, відновлення поживних речовин у ґрунтах, збереження біорізноманіття тощо), а також на види діяльності, пов'язані з охороною, забезпеченням доступу до ресурсів, що залишилися;
• збільшення кількості конфліктів за право володіння джерелами ресурсів чи місцями скидання стоків. Відстеження прямих ознак потребує постійного моніторингу параметрів навколишнього середовища, оскільки унаслідок відстеження лише непрямих ознак можна отримати недостовірну інформацію про процеси, що відбуваються.
Однією з найпоширеніших помилок суспільства є спроба закривати очі на ознаки виходу екосистем з рівноваги й сліпо вірити в технічний прогрес і можливості вільного ринку.
Насправді ринок потрібний для привернення уваги до проблем (виснаження ресурсів, збільшення забрудненості середовища), для дослідження засобів їх вирішення й вибору кращих варіантів. Технології забезпечують людство засобами для цього. Вільний ринок та технології тісно пов'язані між собою. Вони створюють негативний зворотній зв'язок, який корегує ситуацію, знижує концентрації забруднень, відновлює роботу природних механізмів очищення, тобто відновлює рівновагу екосистем. Завдяки таким негативним зворотним зв'язкам суспільство може продовжувати розвиток.
Стійкий розвиток – це забезпечення умов, коли позитивні та негативні зворотні зв'язки врівноважують одне одного, а основні планетарні екосистеми перебувають у стані динамічної рівноваги й залишаються незмінними.
Суспільство у стані стійкого розвитку має відрізнятися стабільним (не зростаючим) споживанням природних ресурсів (нові заводи, будівлі, машини, об'єкти транспорту вводять в експлуатацію замість старих, які, в свою чергу, доправляють на повторну переробку), потік матеріальних благ, що припадає на одну людину, не збільшується в абсолютному вимірі, але стає різноманітнішим за складом. Суспільство здобуває нові знання, підвищує ефективність виробничих процесів, змінює технології, удосконалює систему управління тощо. При цьому темпи споживання відновлюваних ресурсів (вода, деревина, біоресурси) не перевищують темпів їх регенерації. Темпи споживання невідновлюваних ресурсів (викопне паливо, викопні руди, ґрунтові води) не перевищують темпів їх заміни на відновлювані або невичерпні ресурси (сонячна та вітрова енергія, енергія приливів та хвиль, геотермальна енергія тощо). Наприклад, нафтове родовище можна експлуатувати в стабільному режимі, якщо частину доходів від нього систематично спрямовувати на виробництво пристроїв перетворення сонячної, вітрової, геотермальної чи інших невичерпних видів енергії або на висаджування дерев як відновлюваного ресурсу. Як наслідок, після вичерпання нафтового родовища забезпечується еквівалентний потік енергії від невичерпного або відновлюваного ресурсу. Інтенсивність викидів забруднюючих речовин в такому суспільстві не перевищує темпів, з якими ці речовини поглинаються, або їх переробляють, або вони втрачають свої шкідливі властивості.
Сучасне суспільство має прагнути забезпечення стійкого розвитку транспортної системи, а саме: підвищення кількості та якості транспортних перевезень при збереженні екологічно безпечного рівня впливу на навколишнє середовище.
Коротка характеристика різних видів транспорту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Предмет та завдання транспортної екології“ на сторінці 3. Приємного читання.
