• блок приготування бітуму – викидаються вуглеводні;
• ємності для зберігання соляної кислоти – викидаються пари соляної кислоти через клапани для її зливання, а також через негерметичності ємностей;
• блок приготування водного розчину емульгатора – викиди парів соляної кислоти та парів емульгатора (склад залежить від хімічного складу емульгатора, зазвичай речовини 2-го, 3-го класів небезпеки);
• блок зберігання готової продукції – витоки емульсії в процесі перекачування та зберігання.
Асфальтобетонні та цементобетонні заводи призначені відповідно для приготування асфальтобетонних та цементобетонних сумішей, які використовуються, наприклад, для дорожніх покриттів аеродромів тощо. На цих підприємствах виділяється значна кількість пилу, присутній шум, вібрації, загазованість повітря. В атмосферу викидається багато пилу, сажі, вуглеводнів, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, оксидів азоту, фенолу, оксидів ванадію тощо. Спалювання мазуту в топках барабанів для сушіння призводить до викидів бенз(а)пірену.
Питома кількість шкідливих речовин, що викидається під час виробництва асфальтобетонної суміші в атмосферу, залежить від продуктивності заводу. Наприклад, за продуктивності 25 т/год, а також за продуктивності системи витяжної вентиляції 16 000м3/год під час виробництва 1т суміші в атмосферу викидається:
• неорганічного пилу – 15 кг;
• вуглеводнів – 0,14 кг;
• діоксиду сірки – 0,01 кг;
• оксиду вуглецю – 0,0005 кг;
• фенолу – 0,0004 кг;
• оксидів азоту – 0,00045 кг.
Навколо транспортного підприємства існує санітарно захисна зона (СЗЗ). Це спеціальна територія з особливим режимом використання, яка встановлюється для захисту середовища проживання від шкідливих впливів підприємства. На території СЗЗ заборонено проживання та ведення господарської діяльності.
Концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді та ґрунті не повинні перевищувати встановлених гранично допустимих концентрацій (ГДК) на межі санітарно-захисної зони.
Санітарні норми та правила поділяють усі підприємства на 5 класів за санітарною класифікацією. Для кожного з цих класів встановлено розмір нормативної санітарно-захисної зони:
• для І класу – 1000 м;
• для II класу – 500 м;
• для III класу – 300 м;
• для IV класу – 100 м;
• для V класу – 50 м.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення від стаціонарних джерел на транспорті“ на сторінці 2. Приємного читання.
