Структурно-функціональні рівні організації органічного світу
Повітря і вода, рослинність і ґрунти, звірі й птахи та інші живі організми утворюють взаємозв'язану і взаємозумовлену світову біосферу, яка підтримує все живе і яка, незважаючи на могутню життєздатність, складається з тендітних і надто вразливих систем, рівновага в яких дуже легко порушується. Природні системи досить різноманітні, вони складаються з величезної кількості різноорганізоваких, взаємозумовлених і взаємозамінних компонентів, які об'єднані безліччю прямих і зворотних зв'язків. Незважаючи на те, що системи досить різноманітні, їм притаманна низка спільних рис.
Щоб більш наочно розкрити суть процесів, що проходять у біосфері, розглянемо основні функції живої речовини: енергетичну, деструктивну, концентраційну і середовищеутворювальну.
Енергетична функція виконується насамперед рослинами, які в процесі фотосинтезу акумулюють сонячну енергію у вигляді різноманітних органічних сполук. За словами Вернадського, зелені хлорофілові організми є головним механізмом біосфери, який уловлює сонячний промінь і створює фотосинтезом хімічні тіла – своєрідні сонячні консерви, енергія яких надалі є джерелом дієвої хімічної енергії біосфери, а значною мірою – всієї земної кори.
Енергія, що акумулюється рослинами і перетворюється в енергію хімічних зв'язків, розподіляється всередині екосистеми між тваринами у вигляді їжі. Частково енергія розсівається, а частково накопичується у відмерлій органічній речовині й переходить у викопний стан. Так утворилися поклади торфу, кам'яного вугілля, нафти та інших паливних корисних копалини. У зв'язку з тим, що рослини є головним джерелом енергії для інших живих істот, то їх збереження є запорукою збереження життя на нашій планеті. Саме тому сьогодні особливо гостро стоїть питання вирішення проблем опустелювання та знеліснення. Кількість енергії Сонця, що потрапляє на Землю, можна вважати сталою величиною, а зменшення первинної біомаси внаслідок знеліснення та опустелювання призводить до пропорційного скорочення популяцій інших видів унаслідок нестачі їжі. Зараз ця недостатність приросту біомаси ще компенсується накопиченим надлишком первинної продукції, хоча саме з цієї причини зараз зникли і зникають види живих істот і скорочується біологічне різноманіття біосфери.
Деструктивна (руйнівна) функція полягає в розкладанні, мінералізації мертвої органічної речовини, хімічному розкладанні гірських порід залученні мінералів, що утворилися, в біотичний кругооборот.
Мертва органічна речовина розкладається до простих неорганічних сполук (вуглекислого газу, води, сірководню, метану, аміаку і т. д.), які знову використовуються в початковій ланці кругообороту. Цим займається спеціальна група організмів – редуценти.
Особливо потрібно наголосити на хімічному розкладанні гірських порід. Завдяки живій речовині біотичний кругооборот поповнюється мінералами, що вивільняються з літосфери. Піонери життя на скелях – бактерії, синьо-зелені водорості, гриби та лишайники – чинять на гірські породи сильну хімічну дію розчинами цілого комплексу кислот – вугільної, азотної, сірчаної і різних органічних. Розкладаючи з їх допомогою ті або інші мінерали, організми вибірково вилучають і включають у біотичний кругооборот найважливіші поживні елементи – кальцій, калій, натрій, фосфор, кремній, мікроелементи. Наприклад, пліснявий грибок у лабораторних умовах за тиждень вивільняє з базальту 3 % кремнію, що міститься в ньому, 11 % алюмінію, 59 % магнію, 64 % заліза.
Загальна маса зольних елементів, шо включаються щорічно до біотичного кругообороту лише на суші, становить близько 8 млрд тонн. Це у декілька разів перевищує масу продуктів виверження всіх вулканів світу протягом року. Завдяки життєдіяльності організмів-деструкторів створюється унікальна властивість ґрунтів – їх родючість.
Концентраційна функція полягає у вибірковому накопиченні під час життєдіяльності організмів атомів речовин, розсіяних у природі. Здатність концентрувати елементи з розбавлених розчинів – це характерна особливість живої речовини. Найбільш активними концентраторами багатьох елементів є мікроорганізми. Наприклад, у продуктах життєдіяльності деяких із них порівняно з природним середовищем вміст марганцю збільшений у 1200000 разів, заліза – в 65000, ванадію – в 420000, срібла – в 240000 разів і т. д.
Морські організми активно концентрують розсіяні мінерали для будування своїх скелетів або покривів. Існують, наприклад, кальцієві організми (молюски, корали, моховатки, голкошкірі, вапняні водорості тощо) і кремнієві (діатомові водорості, кремнієві губки, радіолярії). Особливо потрібно звернути увагу на здатність морських організмів накопичувати мікроелементи, важкі метали, зокрема отруйні (ртуть, свинець, миш'як), радіоактивні елементи. їх концентрація в тілі безхребетних і риб може в сотні тисяч разів перевищувати вміст у морській воді. Завдяки цьому морські організми корисні як джерело мікроелементів, але разом з тим вживання їх у їжу може загрожувати отруєнням важкими металами або бути небезпечним у зв'язку з підвищеною радіоактивністю. Антропогенні забруднення також накопичуються в тілах різних організмів, передаються по трофічному ланцюгу, де з кожним рівнем їх концентрація збільшується навіть до летальної для консументів вищого порядку.
Середовищеутворювальна функція полягає в трансформації фізико- хімічних параметрів середовища (літосфери, гідросфери, атмосфери) в умови, сприятливі для існування організмів. Можна сказати, що вона є сумісним наслідком усіх розглянутих вище функцій живої речовини: енергетична функція забезпечує енергією всі ланки біологічного кругообороту; деструктивна і концентраційна сприяють вилученню з природного середовища і накопиченню розсіяних, але життєво важливих для організмів елементів.
Середовищеутворювальні функції живої речовини створили і підтримують у динамічній рівновазі баланс речовини та енергії в біосфері, забезпечуючи стабільність умов існування організмів, зокрема людини. Разом з тим жива речовина здатна відновлювати умови незаселені, порушені внаслідок природних катастроф або антропогенної дії.
Унаслідок цієї функції в географічній оболонці відбулися такі найважливіші події: був перетворений газовий склад первинної атмосфери; змінився хімічний склад вод первинного океану; утворилася товща осадових порід у літосфері; на поверхні суші виник родючий ґрунтовий покрив (також родючі води океану, річок та озер).
Якщо живу речовину розподілити на поверхні Землі рівним шаром, його товщина становитиме всього 2 см. За такої незначної маси організми здійснюють свою планетарну роль за рахунок дуже швидкого розмноження, тобто дуже енергійного кругообороту речовин, пов'язаного з цим розмноженням.
Маса живої речовини, що відповідає даному моменту часу, ледь зіставляється з тією грандіозною її кількістю, що виконувала свою роботу впродовж мільярдів років існування організмів. В. І. Вернадський вважав, що вся маса живої речовини, відтвореної за час існування біосфери, багато разів перевищує масу земної кори. На земній поверхні немає хімічної сили, що більш постійно діє, а тому і могутнішої за своїми кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому. Глини, вапняки, доломіт, бурі залізняки, боксити – це все породи біогенного походження. Нарешті, властивості природних вод, солоність Світового океану і газовий склад атмосфери визначаються життєдіяльністю живих істот.
Жива речовина в біосфері, взаємодіючи з навколишнім середовищем, пристосовуючись до нього і перетворюючи довкілля має певну структурно- функціональну організацію. На думку багатьох вчених, світ організований у вигляді ланцюжка, що складається з ланок зростаючої складності. Ця послідовність починається з елементарних частинок, з яких складається атом, іде до молекул, клітин і поширюється до складних індивідуумів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 – Рівні організації органічного світу
| Основна група | Рівень | Приклад |
| Біологічні мікросистеми | Молекулярний · (молекулярно-генетичний) | Органічні молекули білків, жирів та вуглеводнів (макромолекули), РИК, ДНК, АТФ і т. д. |
| Субклітинний | Органели клітин: рибосоми, метахондрії, лізосоми і т. д. | |
| Клітинний | Клітини рослин та тварин | |
| Біологічні мезосистеми | Тканинний | Нервова тканина, м'язова, кісткова і т. д. |
| Органний | Печінка, серце, легені і т. д. | |
| Організмовий | Індивідуум, організм | |
| Біологічні мікросистеми | Популяційно-видовий | Стадо, зграя, плем'я |
| Біоценотичний | Фітоценоз, зооценоз, біом і т. д. | |
| Екосистемний | Біосфера (глобальна екосистема) |
Одиниці одного рівня організації є частинками, з яких утворюється наступний вищий рівень. Молекули, об'єднуючись, утворюють клітини, клітини утворюють тканини та органи, які, у свою чергу, утворюють багатоклітинні організми, організми утворюють надорганізмові системи: види, популяції, біоценози, біогеоценози. Живе на нашій планеті – це окремі організми, особини. Кожен організм, з одного боку, складається з одиниць підпорядкованих йому рівнів організації (органів, клітин, молекул), з іншого – сам є одиницею, що входить до складу надорганізмових біологічних макросистем (популяцій, видів, біоценозів, екосистем, біосфери).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закономірності функціонування екологічних систем“ на сторінці 1. Приємного читання.
