Розглянемо системи першого порядку, тобто математичні моделі, яким відповідає одне диференціальне рівняння першого порядку
(5.7)
Стан таких систем у кожен момент часу характеризується одною-єдиною величиною – значенням якоїсь змінної X в даний момент часу t
Загальна теорія має кінцевою метою встановити залежність координати системи (значення змінної величини х) від часу, тобто виду функції x(t). Проте істотну роль також відіграватиме встановлення картини в одновимірному фазовому просторі – на фазовій прямій (рис. 5.1).
Розглянемо площину t, X. Розв'язками нашого рівняння (5.7) x(t) е криві на площині t, ч, що носять назву інтегральних кривих (рис. 5.2). Нехай дані початкові умови х = х0 при t = to, або, інакше, нехай на площині t, х дана точка з координатами (t0, x0)Якщо для рівняння (5.7) виконані умови теореми Коші, то е єдиний розв'язок рівняння (5.7), що задовольняє ці початкові умови, і через точку (t0, x0) проходить одна-єдина інтегральна крива x(t). Таким чином, інтегральні криві рівняння (5.7) не можуть перетинатися, і тому розв'язки рівняння (5.7) не будуть періодичними, оскільки вони монотонні. Це означає, що не можна за допомогою одного автономного рівняння вигляду (5.7) описати реальні періодичні процеси, які відіграють велику роль в екології.
Поведінку інтегральних кривих на площині t, х можна встановити, не розв'язуючи в явному вигляді диференціального рівняння (5.7), якщо відомий характер рухів відображальної точки на фазовій прямій (рис. 5.3).
Рисунок 5.1 – Інтегральні криві – розв'язки рівняння (5.7)
Рисунок 5.2 – Фазова пряма
Рисунок 5.3 – Допоміжна площина x,f(x) для рівняння (5.7)
Дійсно, розглянемо площину t, X, причому фазову пряму сумістимо з віссю X. Нехай відображальна точка рухається по фазовій прямій х, Побудуємо на площині t, X точку з абсцисою t і з ординатою, що дорівнює зсуву відображальної точки по осі х у даний момент часу t. Оскільки абсциса та ордината точки t, х змінюються, точка переміщатиметься на площині t, х, описуючи якусь криву. Ця крива і буде інтегральною кривою нашого рівняння (рис. 5.4).
Рисунок 5.4 – Залежність змінної х від часу t для рівняння (5.7)
Важливо визначити, чи є стан рівноваги (особливі точки системи) стійкими або нестійкими стаціонарними вирішеннями цієї системи.
Розглянемо критерії стійкості станів рівноваги. Нехай дана система знаходиться в стані рівноваги. Тоді за визначенням. Якщо тепер ми виведемо систему зі стану рівноваги, то система поводитиметься відповідно до рівняння (5.7), що описує її поведінку в області, де вже на відміну від стану рівноваги
.
Стійкий стан рівноваги можна охарактеризувати таким чином: якщо при досить малому початковому відхиленні від положення рівноваги система ніколи не відійде далеко від особливої точки, то особлива точка буде стійким станом рівноваги, що відповідає стійкому стаціонарному режиму функціонування системи. Часто цю умову формулюють так: стан рівноваги стійкий, якщо достатньо мале збурення завжди залишається малим.
Точне математичне визначення стійкості стану рівноваги для випадку, що розглядається нами, коли система описується одним диференціальним рівнянням вигляду (5.7) матиме такий вигляд.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова“ на сторінці 1. Приємного читання.
