Це моделі, що зображають динаміку системи. Розрізняють такі різновиди динаміки: функціонування, зростання, розвиток.
Моделі функціонування відображають процеси, що відбуваються в системі і спрямовані на виконання системою своїх функцій і досягнення цілей.
Моделі зростання і розвитку системи дозволяють простежити розвиток системи упродовж деякого більш тривалого проміжку часу. Необхідно зауважити, що процеси зростання і розвитку не є тотожними. Зростання систем, як правило, пов'язане із збільшенням їх розмірів, включенням у систему деяких об'єктів із зовнішнього середовища, матеріальних та інших ресурсів. Наприклад, зростання підприємства при збільшенні обсягу випуску продукції полягає в побудові нових виробничих корпусів, закупівлі додаткового обладнання, залученні до роботи більшої кількості робітників. На противагу цьому розвиток може здійснюватися без збільшення розмірів системи, а інколи навіть при її зменшенні. Наприклад, розвиток сучасних підприємств часто відбувається без збільшення їх розмірів. Розвиток – це така зміна системи, при якій змінюються зв'язки між елементами, спрощуються відношення, удосконалюється виконання окремих функцій. Наприклад, розвиток сучасної автомобілебудівної промисловості, металургії та ін. супроводжується удосконаленням технологічних процесів, випуском більш надійних якісних товарів без помітного розширення підприємств. Як правило, розвиток супроводжується глибокою зміною внутрішньої організації системи, зміною її структури. В біологічних системах розвиток і трансформація, еволюція та деградація помітні ще більш явно.
Динаміку систем вивчають із використанням математико-множинних методів, що базуються на положеннях теорії множин. Динаміка системи описується як перехід з одного стану в інший. Сукупність можливих станів системи називають множиною станів. Системи можуть мати дискретні стани (система може перебувати лише в певних, дозволених станах) або неперервні стани (система переходить послідовно з одного стану в інший через нескінченну кількість проміжних станів). Зображення можливих станів системи здійснюється у просторі станів. Це, як правило, абстрактний математичний простір. Описати динаміку системи в просторі станів можна матрицями суміжності або за допомогою графів. Для вивчення динаміки систем використовують множини вхідних і вихідних процесів. Динаміку системи розглядають як послідовний перехід системи з одного стану в інший. Теоретико-множинні методи вивчення динаміки систем спрямовані на вивчення керованості системи, стійкості, надійності функціонування, вивчення роботи в даний момент часу і прогнозу розвитку системи в майбутньому. На основі теоретичних розрахунків встановлено, що системи можуть бути безсмертними чи смертними. Для того щоб система існувала вічно, була безсмертною, необхідно, щоб вона розширювалась. Встановлено теорему, згідно з якою щоб система була вічною, потрібно, щоб зростання елементів у системі не відставало від логарифмічного закону.
Деякі питання динаміки систем можна спрощено продемонструвати, якщо представити модель системи у вигляді оператора, який перетворює вхідні величини у вихідні.
Наприклад,
(6.29)
Тут R – оператор системи, який діє на вхідну величину x(t). Величина х(І) може розглядатись, як одна одновимірна величина або як вектор, тобто сукупність величин
Це саме стосується і вихідної величини у(І).
Наведене рівняння описує найбільш просту систему, вихідна величина залежить лише від значення вхідної величини у кожний момент часу.
Більш складною є залежність
(6.30)
яка описує дещо складнішу стаціонарну систему. Вихідна величина залежить від вхідної і параметра системи z. Наступне рівняння таке:
(6.31)
воно описує нестаціонарну систему: вихідна величина залежить від вхідної і параметра системи z(t), який змінюється упродовж часу.
Рівняння ще більш складної динамічної системи можна записати так:
(6.32)
Це вже нестаціонарна інерційна система, або система з пам'яттю, в ній вихідна величина залежить від значень вхідної величини не лише в даний час, але й від попередніх значень.
Два види можуть взаємодіяти між собою безліччю різних способів, і наслідки цього для двох популяцій також можуть бути дуже різними. В екологічній літературі існує тенденція класифікувати взаємодії за біологічними процесами, що беруть участь у них. Різноманітність можливих взаємодій величезна: хімічні взаємодії, що існують між бактеріями і між планктонними водоростями, різні взаємодії грибів з іншими організмами, симбіоз грибів і водоростей у лишайниках; сукцесії рослинних співтовариств, зв'язані, зокрема, із конкуренцією за сонячне світло і з еволюцією ґрунтів; вражаюча різноманітність способу життя тварин, способів добування їжі і тому подібне. В такій ситуації всеосяжна класифікація стала б зовсім неозорою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Динамічні моделі в екології“ на сторінці 1. Приємного читання.
