Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач

Теорія систем в екології


Елементи якісної теорії динамічних моделей екологічних систем



Особливості математичного моделювання екологічних процесів


Найбільш важливе застосування математики для побудови такої математичної моделі явища, що вивчається, в якій були б правильно відбиті його найбільш істотні риси. Зівставлення властивостей математичної моделі зданими експерименту служить необхідною умовою перевірки початкових гіпотез, що покладені в основу моделі. Зрозуміло, що побудова адекватної моделі можлива лише із залученням конкретних даних і уявлень про механізми складних екологічних процесів, що досягається на певному рівні дослідження. Проте результати навіть найтонших експериментів далеко не завжди дозволяють однозначно відповісти на питання про те, які ж дійсно рушійні сили, механізми екологічних процесів. У вирішенні цих питань математичні, моделі відіграють велику роль. Так, математичні моделі, що розкривають механізми взаємодій у біологічних циклах метаболізму, повинні базуватися на детальному знанні послідовності перетворення речовин й оцінці з експериментальних даних значень концентрацій і констант швидкостей їх взаємодії.

Вимога відповідності, або адекватності, математичної моделі та модельованого об'єкта не означає детального копіювання всіх властивостей останнього, що дуже б ускладнило модель, позбавивши її наочності і зробивши ускладненим її дослідження. Мова йде про те, щоб, не перенавантажуючи модель, зуміти відбити в ній дію найбільш істотних чинників, відповідальних за певні властивості екологічної системи, які цікавлять дослідника. Як правило, при побудові моделі практично немає вичерпного набору відомостей про внутрішню структуру об'єкта, а також точних значень параметрів, що входять у рівняння.

Виділення єдиних у функціональному відношенні підсистем як об'єктів моделювання є самостійним і часом досить важким завданням. Багато в чому тут надає допомогу ієрархічний характер організації живих систем, що складаються з ряду взаємодіючих, відносно автономних систем.

У процесі побудови моделі екологічних процесів необхідно проводити уточнення характеру зв'язків між взаємодіючими компонентами, так само як і значень параметрів, які на перших етапах можуть носити дуже орієнтовний характер. Подальша перевірка справедливості моделі полягає в такому варіюванні значень параметрів, яке максимально наблизило б поведінку моделі до оригіналу.

Вочевидь, на цьому шляху перевірці піддаються й початкові гіпотези, що покладені в основу моделі, які можуть за необхідності змінюватися. Таким чином, перевірка моделі, тобто порівняння ії поведінки з оригіналом у різних умовах функціонування, приводить до уточнення наших уявлень про суть і організацію модельованих процесів. Саме у цьому й полягає основна мета математичного моделювання.

На сьогодні в області математичного моделювання застосовується різний математичний апарат залежно від характеру екологічних процесів, що вивчаються і відповідних ним моделей.

Проблема кінетичної поведінки складної системи зводиться до побудови та аналізу математичної моделі, в якій швидкості зміни концентрації різних складних компонентів були б виражені через швидкості окремих елементарних реакцій, що беруть участь у їх утворенні та зникненні.

Припустимо, що в нашій системі є η різних компонентів. Кожне і-те з'єднання із загального їх числа η характеризується значенням концентрації с, (і = 1, 2, ..., п), яке може змінюватися з часом с, = c*(t) внаслідок взаємодії і-го з'єднання з будь-яким із решти (п – 1) речовин. Такого припущення досить, щоб ми могли скласти відповідну даній ситуації загальну математичну модель, яка є системою з η диференціальних рівнянь першого порядку:

(5.1)

де – невідомі функції від часу – швидкість зміни концентрації і-ї речовини.

У цій моделі число рівнянь η дорівнює кількості змінних речовин, що змінюються внаслідок взаємодії. Кожна з функцій є функцією аргументів , залежних від часу, і самого часу t і є алгебраїчною сумою швидкостей окремих реакцій створення та зникнення і-ї речовини в системі.

Ми здебільшого розглядаємо системи рівнянь першого порядку, що містять перші похідні за часом від початкових функцій. Що стосується виду правих частин (5.1), то залежно від характеру процесів, що проходять у системі, функцією можуть містити як лінійні, так і нелінійні члени відносно змінних . Більша частина рівнянь, що розглядаються нами, матиме праві частини, не залежні явно від часу: . Це означає, що дані процеси проходять при постійних зовнішніх умовах. Рівняння, що не містять у правих частинах членів, явно залежних від часу, називаються автономними.

Зупинимося спочатку на властивостях екологічних систем, що дозволяють проводити спрощення їх математичних моделей. Ми вже згадували про ієрархічний принцип будови екологічних систем, відповідний різним рівням їх організації. У кінетичному відношенні цей принцип знаходить своє відображення в тому, що різні функціональні частини екологічних систем або їх підсистеми відрізняються одна від іншої за характерними швидкостями або часом процесів, що проходять у них.

В екологічній системі здійснюється принцип вузького місця, згідно з яким загальна швидкість перетворення речовини у всьому ланцюзі реакцій визначатиметься найбільш повільною стадією. Отже, якщо окремі стадії загального процесу володіють характерним часом і найбільш повільна стадія має час[ такий, що , то визначальною ланкою буде k-та, а загальний час процесу практично збіжиться зі значенням цієї вузької ланки.

У той же час швидкі стадії' процесу характеризуються високими швидкостями зміни змінних, що можна записати у вигляді

(5.2)

де – швидка змінна, ε " 1 – малий позитивний параметр.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина перша. Основи використання теорії систем в екології

  • Зв'язок теорії систем з іншими науками

  • Поняття системи

  • Властивості систем

  • Класифікація систем

  • Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем

  • Складність екологічних систем

  • Закономірності функціонування екологічних систем

  • Ступені організації екосистем

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема – біосфера

  • Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність

  • Біологічна продуктивність екологічних систем

  • Екологія популяцій

  • Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми

  • Види дії екологічних чинників на організми

  • Екологічна ніша з позицій системного підходу

  • Природна динаміка та еволюція екосистем

  • Екологічна сукцесія

  • Еволюція екосистем

  • Флуктуації екосистем

  • Стійкість, стабільність та самоочищення екосистем

  • Самоочищення екологічних систем

  • Системний аналіз самоочищення біотехноценозу

  • Основні закони функціонування екологічних систем

  • Методологія системного аналізу довкілля

  • Основні принципи системного аналізу

  • Етапи і послідовність системного аналізу

  • Методика проведення системного аналізу

  • Методи системного аналізу

  • Формалізовані методи

  • Методологія побудови або ідентифікації складних систем

  • Опис системи на вербальному рівні

  • Історична форма опису системи

  • Предметна форма опису системи

  • Функціональна форма опису системи (функціональний аналіз)

  • Принципи моделювання екологічних систем і процесів

  • Класифікація моделей

  • Властивості моделей

  • Підходи до фізичного і математичного моделювання

  • Узагальнений алгоритм побудови математичної моделі

  • Формалізовані процедури системного аналізу

  • Декомпозиція та агрегація

  • Процедура декомпозиції. Алгоритм декомпозиції

  • Агрегатування

  • Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач
  • Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова

  • Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості

  • Лінійні системи. Типи особливих точок: вузол, сідло, фокус, центр

  • Дослідження стійкості нелінійних систем за методом Ляпунова

  • Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра

  • Використання методів системного підходу та моделювання в екології

  • Детерміністські моделі

  • Стохастичні моделі

  • Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли

  • Динамічні моделі в екології

  • Узагальнені моделі взаємодії двох видів

  • Матричні моделі

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові моделі

  • PEST- та SWOT-аналіз в управлінні екологічними системами