Використання матричного числення для опису зростання складник популяцій почалося в основному після праць Леслі (Уільямсон, 1975). Матричні моделі є сім'єю таких моделей, реалістичність яких певною мірою принесена в жертву тим перевагам, які дає специфіка математичного опису моделі. Вони є однією із зручних форм опису систем, популяцій для практичних обчислень.
Матриця є прямокутною таблицею, розміром /ху, де і – число рядків; j – число стовпців (наприклад, 3x4). Кожне з /ху чисел називається елементом. Якщо в цілому матриця позначається А, то a,j – це елемент і-го рядка, j-го стовпця А.
(6.56)
Матриці бувають декількох типів: квадратні, одиничні, нульові, симетричні. Крім того, існують матриці вектор-стовпець і вектор-радок, а також що складаються з одного елемента – скаляра, наприклад, A =3.
Записувати масиви чисел у вигляді матриць зручно, оскільки це дозволяє оперувати з ними так само, як і зі звичайними числами, тобто скалярами. Наприклад, складання і віднімання двох матриць полягає у складанні або відніманні всіх відповідних елементів цих матриць. Множення і ділення матриць не такі прості, але теж являють собою цілком певні математичні операції. Матрична алгебра є однією із найважливіших областей сучасної математики і екологам, що використовують системний аналіз, необхідно її знати.
Квадратні матриці мають одну важливу властивість: для будь-якої такої матриці існують власні числа (λ) і власні вектори (ν), які задовольняють рівняння Av = λ-v, де А – квадратна матриця; ν – вектор стовпець; λ – скаляр, головне власне число. У загальному випадку, якщо матриця має розмір нхя, існує п власних чисел і векторів. Вони виконують важливу роль при з'ясуванні специфічних властивостей початкової матриці. Існує багато методів їх визначення і, як правило, без ЕОМ це неможливо.
Один із ранніх варіантів матричної моделі був розроблений Люїсом і Леслі на початку сорокових років XX ст. Як детерміністська модель вона передбачає майбутню вікову структуру популяції самок за відомою зараз структурою, часу і гіпотетичними коефіцієнтами виживання і плодючості. Популяцію розбивають на п+1 вікових груп (тобто 0,1,2,....я), причому кожна група складається з особин одного віку так, що найстарша група або група в якій усі тварини доживають до даного віку має вік п. Модель подана матричним рівнянням
(6.57)
Згідно з цим рівнянням чисельності тваринних вікових класів у момент часуможна одержати, помноживши чисельності вікових класів у момент часу
на матрицю, елементами якої є коефіцієнти плодючості і виживання для кожного вікового класу. Величини
становлять число самок, народжуваних однією самкою і-го вікового класу, а
імовірність того, що самка і-го класу доживе до віку
. Менш очевидно те, що поведінку цієї моделі можна передбачити, аналізуючи деякі формальні властивості матриці в рівнянні
(6.58)
де а,- вектор-стовпець, що відображає вікову структуру популяції у момент І, а - вектор-стовпець, що відображає вікову структуру у момент
Розглянемо просту матричну модель Леслі. Нехай ресурси харчування і місця життєдіяльності популяції необмежені. Проте розмноження в популяції має сезонний характер, і зміна чисельності відбувається в певні моменти часу . Розіб'ємо популяцію на вікові групи від особин, які щойно народилися, до найстаріших, включивши в кожну групу особин певного віку. Нехай популяція містить η вікових груп. Тоді в кожен фіксований момент часу (наприклад, у момент
) популяцію можна охарактеризувати вектор- стовпчихом)
(6.59)
деі – чисельність першої вікової групи;
- чисельність другої вікової групи і так далі.
Вектор, що характеризує популяцію у наступний момент часу, наприклад, через 1 рік, буде пов'язаний із вектором
за допомогою деякої матриці переходу.
. Встановимо вид цієї матриці.
Зі всіх вікових груп виділимо ті, які дають нащадків. Нехай їх номери будуть. Припустимо, що за проміжок часу від
до
особини і-ї групи переходять у групу t+1. Від групи
з'являються нащадки, а частина особин (взагалі кажучи, від всіх груп) гине.
Складемо вектор. Його першою компонентою
є чисельність особин, що народилися у проміжок від
до
. Ця чисельність дорівнює сумі нащадків від усіх репродуктивних вікових груп. Вважатимемо, що чисельність нащадків від окремої групи пропорційна чисельності цієї групи. Тоді нащадки від і-ї групи дорівнюватимуть
, де
- коефіцієнт пропорційності. Усі нащадки, що з'явилися за проміжок від to до tb дорівнюють сумі
Отже,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Матричні моделі“ на сторінці 1. Приємного читання.
