Оскільки поняття "моделювання" є достатньо загальним і універсальним, до способів моделювання належать такі різні підходи як, наприклад, метод мембранної аналогії (фізичне моделювання) і методи лінійного програмування (оптимізаційне математичне моделювання). Для того щоб упорядкувати вживання терміна "моделювання", вводять класифікацію різних способів моделювання. У найбільш загальній формі виділяються дві групи різних підходів до моделювання, які визначаються поняттями "фізичне моделювання" і "математичне моделювання".
Фізичне моделювання здійснюється шляхом відтворення досліджуваного процесу на моделі, що має в загальному випадку відмінну від оригіналу природу, але однаковий математичний опис процесу функціонування.
Сукупність підходів до дослідження складних систем, визначувана терміном "математичне моделювання", є одним з різновидів ідеального моделювання. Математичне моделювання базується на використанні для дослідження системи сукупності математичних співвідношень (формул, рівнянь, операторів і т. д.), що визначають структуру досліджуваної системи та їі поведінку.
Математична модель – це сукупність математичних об'єктів (чисел, символів, множин і т. д.), що відображають найважливіші для дослідника властивості технічного об'єкта, процесу або системи.
Математичне моделювання – це процес створення математичної моделі та операції нею з метою отримання нової інформації про об'єкт дослідження.
Побудова математичної моделі реальної системи, процесу або явища припускає рішення двох класів завдань, пов'язаних з побудовою "зовнішнього" і "внутрішнього" описів системи. Етап, пов'язаний з побудовою зовнішнього опису системи, називається макропідходом. Етап, пов'язаний з побудовою внутрішнього опису системи, називається мікропідходом.
Макропідхід – спосіб, за допомогою якого проводиться зовнішній опис системи. На етапі побудови зовнішнього опису робиться упор на сумісну поведінку всіх елементів системи, точно вказується, як система відгукується на кожну з можливих зовнішніх (вхідних) дій . Система розглядається як "чорний ящик", внутрішня будова якого невідома (рис. 4.2).
У процесі побудови зовнішнього опису дослідник має можливість, впливаючи різним чином на вхід системи, аналізувати її реакцію на відповідні вхідні дії. При цьому ступінь різноманітності вхідних дій принциповим чином пов'язаний з різноманітністю станів виходів системи. Якщо на кожну нову комбінацію вхідних дій система реагує непередбачуваним чином, випробування необхідно продовжувати. Якщо на підставі одержаної інформації може бути побудована система, що в точності повторює поведінку досліджуваної, завдання макропідходу можна вважати вирішеним.
Рисунок 4.2 – Модель типу "чорний ящик"
На перший погляд дана модель досить проста і не заслуговує на велику увагу. Але ця простота дуже обманлива, за нею приховано багато складних речей. Ці речі виявляються, як тільки від формальної моделі ми переходимо до побудови змістовної моделі.
Маючи справу з невідомими для нас об'єктами, якщо ми знаємо їх вхідні й вихідні величини, ми вже досить багато знаємо про ці об'єкти. Розглянемо приклади біології, медицини. Вивчаючи клітину, ми з'ясовуємо, що в неї надходить і що є на виході. Такі знання вже багато говорять про функції клітини і роль її в організмі. Наші знання про органи людини: серце, легені, нирки та ін. – описуються моделлю "чорний ящик". Такі знання про ядро клітини, мітохондрії та інші форми клітини достатні для лікування багатьох захворювань. Зміни екологічних систем під впливом антропогенної діяльності також можна описати цією моделлю, спостерігаючи, який рівень навантаження призводить до порушення рівноваги в екосистемах і незворотних змін. Таке спостереження за моделлю може бути підставою для встановлення норм граничнодопустимого навантаження (ГДН) на певні системи. Таким чином, модель системи "чорний ящик" доцільно використовувати у випадках, коли знання про структуру системи не дуже важливі, а метою дослідження є реакція систем на вхідні параметри.
Крім того, інколи подання системи у вигляді "чорного ящика" є єдиним способом вивчення системи. Наприклад, вивчення психології людини, коли вивчають способи дії на свідомість людини і наслідки цієї дії. Криміналісти також використовують модель "чорний ящик". Дослідження на так званому "детекторі правди" виконуються на рівні моделі "чорний ящик": вхід – це слова, вихід – зміни ритму дихання, тиску, електричних імпульсів мозку, зміна провідності шкіри, виділення поту і т. ін. Зрозуміло, що використання цієї моделі за неможливості дослідження структури системи дозволяє вивчити її поведінку.
Модель "чорний ящик" при формальному математичному розгляді може мати подання системи у вигляді оператора, який діє на вхідні величини і перетворює їх у вихідні. Якщо оператор системи враховує, наприклад, зміну в часі, то такий опис системи буде динамічним. Сам оператор може бути простим чи складним. Він може мати одну або декілька вхідних величин. Може змінюватися в часі, залежати від зовнішніх умов. Отже, як бачимо, модель "чорний ящик" може бути і надзвичайно складною.
Складність побудови моделі типу "чорний ящик" полягає ще й у тому, що вона є основою подальшого вивчення системи і розроблення конкретних пропозицій для практичної діяльності. На першому етапі аналізу системи можна вибрати або дуже багато вхідних величин, тоді система з простої перетвориться в складну, велику, і вивчити її дуже важко, або вибрати недостатню кількість вхідних величин і система стає спрощеною, вивчення її не дасть практичного результату. Якщо модель служить для цілей розроблення певного проекту, для певних практичних рекомендацій, то помилки моделювання й аналізу на початкових етапах виправити пізніше досить важко і коштує це в 10-100 разів більше. Наприклад, автомобілебудування. У моделі автомобіля на початку його промислового виробництва ніхто не врахував вихлопних газів, теплового випромінювання. Це призвело до виникнення смогу, в якому постраждали люди великих міст, до порушення озонового шару Землі, до глобального потепління. Цих явищ могли б уникнути якщо початково до моделі включили зазначені вихідні величини й автомобілебудування їх врахувало. Тепер виправити ці наслідки надто важко.
Отже, метод "чорного ящика" полягає в тому, щоб виявити, наскільки це можливо, структуру системи і принципи її функціонування, спостерігаючи лише входи та виходи. Подібний спосіб опису системи деяким чином аналогічний табличному завданню функції. Саме це дозволяє на першому етапі системного дослідження встановити властивості системи, структура якої в залежно від мети системного аналізу може розглядатия в подальшому за допомогою інших типів моделей.
При мікропідході структура системи вважається відомою, тобто передбачається відомим внутрішній механізм перетворення вхідних сигналів у вихідні. Дослідження зводиться до розгляду окремих елементів системи. Вибір цих елементів неоднозначний і визначається завданнями дослідження і характером досліджуваної системи. При використанні мікропідходу вивчаються структура кожного з виділених елементів, їх функції, сукупність і діапазон можливих змін параметрів.
Мікропідхід – спосіб, за допомогою якого проводиться внутрішній опис системи, тобто опис системи у функціональній формі.
Наслідком цього етапу дослідження повинне з'явитися виведення залежностей, що визначають зв'язок між множиною вхідних параметрів, параметрів стану і вихідних параметрів системи. Перехід від зовнішнього опису системи до її внутрішнього опису називають завданням реалізації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підходи до фізичного і математичного моделювання“ на сторінці 1. Приємного читання.
