Екологічна ніша з позицій системного підходу

Теорія систем в екології

Термін "екологічна ніша" вперше був запропонований американським ученим І. Грінеллом у 1917 р. Він застосовується для характеристики положення організмів певного виду в екосистемі, способу їх життя і живлення. Поняття "екологічна ніша" містить фізичний простір, який займають організми виду, їх функціональну роль в угрупованні, відношення до факторів зовнішнього середовища (освітленості, вологості, температури, кислотності чи солоності ґрунтового розчину тощо), а також їх пристосованість до цих факторів, фізіологічні та поведінкові реакції. Іншими словами, екологічна ніша – це сукупність необхідних для організму певного виду умов середовища за відсутності істотної протидії організмів іншого виду в умовах даного місця мешкання.

Екологічна ніша характеризує ступінь екологічної спеціалізації організмів. Наприклад, червоні водорості займають недоступні іншим водоростям глибини моря, оскільки містять додаткові пігменти, які здатні поглинати проникаюче туди зелено-блакитне світло, непридатне для інших фотосинтезувальних рослин. Організми, які ведуть подібний спосіб життя, як правило, не живуть в одних і тих самих місцях унаслідок міжвидової конкуренції. Тому кожна екологічна ніша зайнята переважно організмами одного виду.

Таким чином, екологічна ніша організму визначається сукупним набором абіотичних та біотичних факторів середовища, які забезпечують його існування. Це багатовимірний простір (гіпероб'єм), у межах якого умови середовища дозволяють існувати виду необмежено довгий час.

Модель екологічної ніші можна подати як частину деякого багатовимірного простору, положення якої визначається сукупністю координат чинників. Модель екологічної ніші наведена на рис. 2.24. Припустимо, для нормального існування деякого виду необхідні конкретний рівень атмосферного тиску (Р), певні межі температури (7) і вологості (<р). Якщо відкласти ці межі на координатних осях у тривимірному просторі, то екологічна ніша визначатиметься деяким паралелепіпедом у даному просторі, обмеженому проекціями координат (див. рис. 2.24). Проте в природних біоценозах кожен вид у той же час залежить і від комплексу інших умов. Можна побудувати додаткові координатні осі, створивши ніби інший тривимірний простір, визначуваний, припустимо, вимогами до освітленості (Q, хімічному складу їжі (А) і здатністю до переміщення (П). Об'єм паралелепіпеда при цьому різко зменшиться через введені обмеження. Якщо під час дослідження екологічної ніші врахувати додаткові параметри навколишнього середовища, то екологічна ніша ще зменшиться. Так, наприклад, якщо внаслідок яких-небудь антропогенних чи природних процесів дії на співтовариство змінилися фізичні параметри середовища (див. рис. 2.25), причому таким чином, що їх значення вийшли за межі, при яких організм ще може існувати. Це означає порушення параметрів екологічної ніші за даною ознакою.

Модель екологічної ніші організму

Рисунок 2.24 – Модель екологічної ніші організму

Порушення параметрів екологічної ніші під впливом діяльності людини

Рисунок 2.25 – Порушення параметрів екологічної ніші під впливом діяльності людини

Отже, вид, що відповідає даній ніші, повинен або відповідним чином адаптуватися (пристосуватися) до зміни, або він виявиться приреченим, а його місце займе інший вид, більш пластичний.

Якщо режим якого-небудь чинника змінюється під впливом діяльності людини, то амплітуда його коливань може опинитися ширше за пристосовні можливості організму. У цій ситуації зміна призведе до "руйнування" багатовимірного простору. Існує важлива екологічна закономірність: взаємозв'язок, "зчепленість" різних чинників середовиїца один з одним. Тому потрібно враховувати, що зміна якого-небудь одного чинника здатна спричинити зміну інших чинників, але в той же час, керуючи якимось одним чинником, можна і не повернути в початковий стан інші чинники, що прямій дії не піддавалися.

Екологічні ніші двох різних популяцій, утворених особинами різних видів, можуть бути ідентичними або відмітними. Перекривання ніш залежить від характеру використання обома популяціями одних і тих самих ресурсів середовища і конкуренції між ними. Екологічні ніші популяцій можуть перекриватися повністю, частково, дотикатися або розмежовуватися (рис. 2.26).

Випадки можливих взаємних ніш, проілюстровані за допомогою поняття щільності і пристосованості (зліва) та моделей теорії множин (справа):

Рисунок 2.26 – Випадки можливих взаємних ніш, проілюстровані за допомогою поняття щільності і пристосованості (зліва) та моделей теорії множин (справа):

А – ніша всередині ніші. Ніші виду 2 (S2) розташовані всередині ніші 1 (S1); Б – перекривання ніш однакової ширини. Конкуренція однакова в обох напрямках; В – перекривання ніш неоднакової ширини. Конкуренція неоднакова у двох напрямках, оскільки частина простору ніш, що входить до області перекривання, у виду 2 більша, ніж у виду 1; Г – примикання ніш. Пряма конкуренція неможлива, але подібне може бути наслідком її уникання; Д – повний розділ ніш. Конкуренція неможлива і її важко навіть передбачити.

Повне перекривання (рис. 2.26 А) спостерігається тоді, коли обидві популяції характеризуються ідентичними нішами. Це означає, наприклад, що на одній обмеженій території, в одній екосистемі не може бути двох мирно існуючих хижаків, якщо вони живляться одним і тим самим видом жертви протягом тривалого періоду. В цьому разі їх харчові ніші перекриваються повністю, домінуючий витіснить слабшого або, зберігаючи свою перевагу, буде співіснувати з конкурентом. У цьому разі можливі два наслідки конкуренції:

• 1) якщо вид 2 має перевагу (переривчаста лінія), то він співіснуватиме при неповному використанні спільних ресурсів з видом 1;

• 2) якщо переваги має вид 1 (суцільні лінії), то він використовуватиме весі градієнт ресурсів, а вид 2 буде витіснений.

Фундаментальні ніші обох популяцій можуть перекриватися частково, коли частина ресурсів середовища використовується спільно, а інша частина – лише однією з них (рис. 2.26 Б, В). У цьому разі спостерігається співіснування, за умов якого домінуючий конкурент займає зону перекривання ніш.

Фундаментальні ніші можуть лише дотикатися одна до одної, що може бути наслідком уникання конкуренції особинами обох популяцій (рис. 2.26 Г).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічна ніша з позицій системного підходу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина перша. Основи використання теорії систем в екології

  • Зв'язок теорії систем з іншими науками

  • Поняття системи

  • Властивості систем

  • Класифікація систем

  • Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем

  • Складність екологічних систем

  • Закономірності функціонування екологічних систем

  • Ступені організації екосистем

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема – біосфера

  • Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність

  • Біологічна продуктивність екологічних систем

  • Екологія популяцій

  • Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми

  • Види дії екологічних чинників на організми

  • Екологічна ніша з позицій системного підходу
  • Природна динаміка та еволюція екосистем

  • Екологічна сукцесія

  • Еволюція екосистем

  • Флуктуації екосистем

  • Стійкість, стабільність та самоочищення екосистем

  • Самоочищення екологічних систем

  • Системний аналіз самоочищення біотехноценозу

  • Основні закони функціонування екологічних систем

  • Методологія системного аналізу довкілля

  • Основні принципи системного аналізу

  • Етапи і послідовність системного аналізу

  • Методика проведення системного аналізу

  • Методи системного аналізу

  • Формалізовані методи

  • Методологія побудови або ідентифікації складних систем

  • Опис системи на вербальному рівні

  • Історична форма опису системи

  • Предметна форма опису системи

  • Функціональна форма опису системи (функціональний аналіз)

  • Принципи моделювання екологічних систем і процесів

  • Класифікація моделей

  • Властивості моделей

  • Підходи до фізичного і математичного моделювання

  • Узагальнений алгоритм побудови математичної моделі

  • Формалізовані процедури системного аналізу

  • Декомпозиція та агрегація

  • Процедура декомпозиції. Алгоритм декомпозиції

  • Агрегатування

  • Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач

  • Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова

  • Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості

  • Лінійні системи. Типи особливих точок: вузол, сідло, фокус, центр

  • Дослідження стійкості нелінійних систем за методом Ляпунова

  • Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра

  • Використання методів системного підходу та моделювання в екології

  • Детерміністські моделі

  • Стохастичні моделі

  • Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли

  • Динамічні моделі в екології

  • Узагальнені моделі взаємодії двох видів

  • Матричні моделі

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові моделі

  • PEST- та SWOT-аналіз в управлінні екологічними системами