Запаси гумусу в верхніх шарах різних типів грунтів
| Шар 0...10 см | Шар 0...100 см | |
| Дерново-п і дзолисті | 56 | 100 |
| Сірі лісові | 104 | 175 |
| Темно-сірі лісові | 117 | 196 |
| Чорноземи опідзолені | 132 | 452 |
| Чорноземи вилугувані | 192 | 549 |
| Чорноземи типові | 224 | 709 |
| Чорноземи звичайні | 137 | 426 |
| Темно-каштанові грунти | 99 | 229 |
Хоча на початку XXI століття рівень інтенсифікації сільськогосподарського землекористування помітно знизився, однак різко зменшилося і застосування органічних добрив.
Заходи для підтримання бездефіцитного балансу гумусу. Порушення балансу гумусу загрожує виснаженням грунтів та погіршенням їх найважливіших властивостей і різким зниженням урожаю культур. У грунтах, в яких низький вміст гумусу (дерново- підзолисті, еродовані), треба, насамперед, збільшувати його вміст, у Грунтах з високим вмістом гумусу – досягати його стабілізації.
Зменшення втрат гумусу та стабілізації його в грунті можна досягти застосуванням комплексу заходів: внесення органічних і мінеральних добрив, сівба багаторічних трав, раціональний обробіток грунту, дотримання оптимального співвідношення зернобобових і просапних культур у сівозмінах, застосування меліорантів тощо.
Сьогодні в нашій країні склалася складна ситуація з забезпеченням землеробства органічними добривами. За останні роки їх кількість не перевищує 0,6 т/га орних земель. З цієї причини повсюдно спостерігається дефіцитний баланс гумусу в грунті і йде процес виснаження грунтів за цим основним показником їхньої якості. Тому дуже важливо правильно заготовлювати, зберігати та ефективно використовувати органічні добрива.
Для збільшення вмісту гумусу в грунті при використанні органічних добрив велике значення має норма їх внесення. Найвища ефективність, наприклад, гною як гумусоутворювача спостерігається при внесення його в оптимальних нормах. Збільшення або зменшення норм гною порівняно з оптимальними призводить до зниження його ефективності. Це пояснюється тим, що для кожного агротехнічного прийому характерний свій рівень самостабілізації гумусу. Тому норми органічних добрив треба підвищувати або знижувати тільки з урахуванням закономірностей, за якими здійснюється розкладання органічної речовини. Підвищенням норм органічних добрив підсилювати цей процес не можна, оскільки це призводить до збільшення процесів мінералізації в грунті.
Однією з раціональних і ефективних форм' органічних добрив є різні види компостів. Це складний вид добрив. Найчастіше його складовими частинами є різні види гною, торфу, пташиний послід, солома, фекалії, сапропель, органічні відходи переробної промисловості, тверді осади стічних вод, а також мінеральні добрива, фосфоритне борошно, вапняні матеріали тощо.
Удобрювальна цінність компостів залежить від технологічних властивостей складових їхніх компонентів. А цінність органічних добрив взагалі визначається вмістом у них поживних речовин. Він, в свою чергу, залежить від виду органічного добрива, його походження, способу зберігання, виготовлення та інших умов.
На схилових землях (контурно-меліоративна організація території), де внаслідок ерозії втрачається родючий шар ґрунту, регулювання балансу органічної речовини в агроекосистемах здійснюється таким чином:
На землях І ЕТТ в інтенсивних польових сівозмінах з високим насиченням просапними – культурами дефіцит гумусу повинен поповнюватися за рахунок органічних добрив: гною, компостів, соломи, сидератів, проміжний посів культур або збільшення питомої ваги багаторічних Трав.
На землях II ЕТГ у грунтозахисних кормових і зерно-трав'яних сівозмінах, насичених на 40-50% і більше багаторічними травами та культурами суцільного посіву, бездефіцитний і позитивний баланс гумусу досягається за рахунок біологічних особливостей цих культур.
На віддалених полях, гумусний стан пропонується регулювати не тільки за рахунок дії багаторічних трав, але й використанням на добриво побічної продукції зернових і інших культур. Скорочення технологічних операцій, пов'язаних з збиранням, транспортуванням і зберіганням соломи дозволяє зекономити до 15% енерговитрат, що йдуть на вирощування і збирання зернових культур. Крім того, цей технологічний прийом підвищує протиерозійну стійкість агрофонів.
Таблиця 2.7
Показники гумусного стану грунтів
| Вміст гумусу, % | Дуже ВИСОКИЙ | >10 |
| Високий | 6-10 | |
| Середній | 4-6 | |
| Низький | 2-4 | |
| Дуже низький | <2 | |
| Запаси гумусу в шарі 20/100 см, т/га | Дуже високі | >200/>600 |
| Високі | 150-200/400-600 | |
| Середні | 100-150/200-400 | |
| Низькі | 50-100/100-200 | |
| Дуже низькі | <50/<100 | |
| Ступінь гуміфікації органічної речовини, · Стк/Сзаг•100,% | Дуже високий | >40 |
| Високий | 30-40 | |
| Середній | 20-30 | |
| Низький | 20-10 | |
| Дуже низький | <10 |
В період 1995-2010 р.р. в більшості регіонів України спостерігався дефіцитний баланс гумусу (-0,15 т/га в середньому по Україні). Між тим в усіх розвинених країнах світу давно досягнуто просте, а в ряді – розширене відтворення гумусу грунту. Саме останнє забезпечує всебічне поліпшення його властивостей і обумовлює високу продуктивність та стабільність сільськогосподарського землекористування.
Гумусний стан грунтів оцінюють на основі показників, розроблених Л.О. Гришиною та Д.С. Орловим (1969), які представлені в таблиці 2.7.
Фактичний вміст гумусу в ґрунтах України значно відрізняється від оптимального (табл. 2.8.).
Таблиця 2.8
Фактичний та оптимальний вміст гумусу в грунтах України
| фактичний | оптимальний | різниця | |
| Степ | 3,5 | 4,3 | 0,8 |
| Лісостеп | 3,3 | 4,3 | 1,0 |
| Полісся | 1,9 | 2,6 | 0,7 |
| по Україні | 3,1 | 4.0 | 0,9 |
Це обумовлено інтенсивними втратами гумусу під впливом ерозійних та мінералізаційних процесів. Тільки за період з 1961 по 1990 рік в грунтах Полісся середньорічні втрати гумусу склали 0,1 т/га, Лісостепу – 0,8, Степу – 0,4 т/га. (табл. 2.9)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 4. Приємного читання.
