Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

Оцінка і прогноз якості земель

Запаси гумусу в верхніх шарах різних типів грунтів

Типи і підтипи грунтівЗапаси гумусу т/га
Шар 0...10 смШар 0...100 см
Дерново-п і дзолисті56100
Сірі лісові104175
Темно-сірі лісові117196
Чорноземи опідзолені132452
Чорноземи вилугувані192549
Чорноземи типові224709
Чорноземи звичайні137426
Темно-каштанові грунти99229

Хоча на початку XXI століття рівень інтенсифікації сільськогосподарського землекористування помітно знизився, однак різко зменшилося і застосування органічних добрив.

Заходи для підтримання бездефіцитного балансу гумусу. Порушення балансу гумусу загрожує виснаженням грунтів та погіршенням їх найважливіших властивостей і різким зниженням урожаю культур. У грунтах, в яких низький вміст гумусу (дерново- підзолисті, еродовані), треба, насамперед, збільшувати його вміст, у Грунтах з високим вмістом гумусу – досягати його стабілізації.

Зменшення втрат гумусу та стабілізації його в грунті можна досягти застосуванням комплексу заходів: внесення органічних і мінеральних добрив, сівба багаторічних трав, раціональний обробіток грунту, дотримання оптимального співвідношення зернобобових і просапних культур у сівозмінах, застосування меліорантів тощо.

Сьогодні в нашій країні склалася складна ситуація з забезпеченням землеробства органічними добривами. За останні роки їх кількість не перевищує 0,6 т/га орних земель. З цієї причини повсюдно спостерігається дефіцитний баланс гумусу в грунті і йде процес виснаження грунтів за цим основним показником їхньої якості. Тому дуже важливо правильно заготовлювати, зберігати та ефективно використовувати органічні добрива.

Для збільшення вмісту гумусу в грунті при використанні органічних добрив велике значення має норма їх внесення. Найвища ефективність, наприклад, гною як гумусоутворювача спостерігається при внесення його в оптимальних нормах. Збільшення або зменшення норм гною порівняно з оптимальними призводить до зниження його ефективності. Це пояснюється тим, що для кожного агротехнічного прийому характерний свій рівень самостабілізації гумусу. Тому норми органічних добрив треба підвищувати або знижувати тільки з урахуванням закономірностей, за якими здійснюється розкладання органічної речовини. Підвищенням норм органічних добрив підсилювати цей процес не можна, оскільки це призводить до збільшення процесів мінералізації в грунті.

Однією з раціональних і ефективних форм' органічних добрив є різні види компостів. Це складний вид добрив. Найчастіше його складовими частинами є різні види гною, торфу, пташиний послід, солома, фекалії, сапропель, органічні відходи переробної промисловості, тверді осади стічних вод, а також мінеральні добрива, фосфоритне борошно, вапняні матеріали тощо.

Удобрювальна цінність компостів залежить від технологічних властивостей складових їхніх компонентів. А цінність органічних добрив взагалі визначається вмістом у них поживних речовин. Він, в свою чергу, залежить від виду органічного добрива, його походження, способу зберігання, виготовлення та інших умов.

На схилових землях (контурно-меліоративна організація території), де внаслідок ерозії втрачається родючий шар ґрунту, регулювання балансу органічної речовини в агроекосистемах здійснюється таким чином:

На землях І ЕТТ в інтенсивних польових сівозмінах з високим насиченням просапними – культурами дефіцит гумусу повинен поповнюватися за рахунок органічних добрив: гною, компостів, соломи, сидератів, проміжний посів культур або збільшення питомої ваги багаторічних Трав.

На землях II ЕТГ у грунтозахисних кормових і зерно-трав'яних сівозмінах, насичених на 40-50% і більше багаторічними травами та культурами суцільного посіву, бездефіцитний і позитивний баланс гумусу досягається за рахунок біологічних особливостей цих культур.

На віддалених полях, гумусний стан пропонується регулювати не тільки за рахунок дії багаторічних трав, але й використанням на добриво побічної продукції зернових і інших культур. Скорочення технологічних операцій, пов'язаних з збиранням, транспортуванням і зберіганням соломи дозволяє зекономити до 15% енерговитрат, що йдуть на вирощування і збирання зернових культур. Крім того, цей технологічний прийом підвищує протиерозійну стійкість агрофонів.

Таблиця 2.7

Показники гумусного стану грунтів

ОзнакаРівеньМежі значень
Вміст гумусу, %Дуже ВИСОКИЙ>10
Високий6-10
Середній4-6
Низький2-4
Дуже низький<2
Запаси гумусу в шарі 20/100 см, т/гаДуже високі>200/>600
Високі150-200/400-600
Середні100-150/200-400
Низькі50-100/100-200
Дуже низькі<50/<100
Ступінь гуміфікації органічної речовини, · Стк/Сзаг•100,%Дуже високий>40
Високий30-40
Середній20-30
Низький20-10
Дуже низький<10

В період 1995-2010 р.р. в більшості регіонів України спостерігався дефіцитний баланс гумусу (-0,15 т/га в середньому по Україні). Між тим в усіх розвинених країнах світу давно досягнуто просте, а в ряді – розширене відтворення гумусу грунту. Саме останнє забезпечує всебічне поліпшення його властивостей і обумовлює високу продуктивність та стабільність сільськогосподарського землекористування.

Гумусний стан грунтів оцінюють на основі показників, розроблених Л.О. Гришиною та Д.С. Орловим (1969), які представлені в таблиці 2.7.

Фактичний вміст гумусу в ґрунтах України значно відрізняється від оптимального (табл. 2.8.).

Таблиця 2.8

Фактичний та оптимальний вміст гумусу в грунтах України

ЗонаВміст гумусу, %
фактичнийоптимальнийрізниця
Степ3,54,30,8
Лісостеп3,34,31,0
Полісся1,92,60,7
по Україні3,14.00,9

Це обумовлено інтенсивними втратами гумусу під впливом ерозійних та мінералізаційних процесів. Тільки за період з 1961 по 1990 рік в грунтах Полісся середньорічні втрати гумусу склали 0,1 т/га, Лісостепу – 0,8, Степу – 0,4 т/га. (табл. 2.9)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка
  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін