Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

Оцінка і прогноз якості земель

• 2) виконує роль трансформатора поживних речовин в грунті. Органічна речовина в грунті постійно зазнає перетворення, розкладання та мінералізації, внаслідок чого в ньому нагромаджується значна кількість доступних для рослин поживних речовин.

Земельні ресурси та їх якість мають особливо велике значення для розбудови незалежної України, її сталого соціального і економічного розвитку та продовольчої безпеки. За показником якості грунтового покриву Україна займає провідне місце в світі, адже в його структурі 67 % становлять чорноземи. Завдяки цьому наша держава має великі потенціальні можливості для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, особливо товарного зерна, розвитку харчової та переробної промисловості і на підставі цього поступового поліпшення якісних показників добробуту народу.

Ґрунтове покриття України багате та різноманітне, включає в себе близько 650 видів грунтів, а з урахуванням відмін за гранулометричним складом та материнською породою – їх близько З тисяч. Така велика кількість грунтових відмін розташована на території України не довільно, а в певній закономірності: грунти формуються під впливом комплексу факторів (клімат, рельєф; рослинний і тваринний світ, грунтоутворююча порода і вік країни (період від початку грунтоутворення).

На території України згідно з агрогрунтовим районуванням виділяються такі грунтово-кліматичні зони з їх типовими грунтами {табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Ґрунтово-кліматичні зони з їх типовими грунтами

ПОЛІССЯЛІСОСТЕПСТЕПСухий СТЕПГірська провінція КАРПАТГірська провінція КРИМУ
Типові ґрунти
дерново- підзолисті, дернові та болотнічорноземи типові, опідзолені, вилуговані та реградовані, сірі опідзоленічорноземи звичайні та південнікаштановібуроземичервоно- коричневі

Вміст гумусу в ґрунтах України визначається зональністю і їх гранулометричним складом, ефективністю боротьби з водною і вітровою ерозіями. Вміст гумусу в орному шарі різних типів Грунтів на території України змінюється від 5,6-6,5 % у чорноземах типових і звичайних лівобережних областей Лісостепу і Степу до 0,9-1,0 % – у дерново-підзолистих піщаних і глинисто-піщаних грунтах Полісся.

Під впливом сільськогосподарської діяльності людини порушується природний процес гумусоутворення, зменшується кількість і змінюється якість органічної маси решток рослин, інтенсивність і спрямованість процесів гуміфікації. Фактичні витрати гумусу в староорних чорноземах України складають 20-30% початкового його запасу. Українські чорноземи унікальні. Вони сформувалися під степовою рослинністю в умовах клімату, який на відміну від степів Євразії, с найбільш м'який та вологий, що зумовлено впливом Атлантики і південних морів.

За фізичним, хімічним та мінералогічним складом грунтоутворювальних порід український чорнозем – найкращий. Віддзеркаленням природного потенціалу українського чорнозему є запаси гумусу в профілі, які визначаються ступенем зволоження та гранулометричним складом.

Чорноземи зобов'язані своїм кольором і назвою високому вмісту в них гумусу – від 5 до 11%. Валові запаси гумусу у верхньому метровому шарі чорноземних грунтів складають 400-700 т/га (табл 2.6). Дерново-підзолисті грунти містять 1-2% гумусу, сірі лісові – менше 3% і тому мають світле забарвлення. Через низький вміст гумусу ці грунти часто називають мінеральними. Найбільш багаті на гумус чорноземи, де багата трав'яниста рослинність і активна діяльність мікроорганізмів та дощових черв'яків сприяють значному утворенню гумусових речовин, а високий вміст глинистих мінералів забезпечує їхнє закріплення в грунті.

Прискорення темпів втрат гумусу в 80-90-х роках минулого століття пояснюється багатьма причинами:

• підсиленням мінералізації гумусу внаслідок підвищення інтенсивності обробітку грунту:

• необгрунтованим поглибленням орного шару;

• практично повним відчуженням з поля нетоварної частини врожаю;

• недостатнім надходженням у грунт пожнивних решток та органічних добрив;

• внесенням високих норм мінеральних добрив, незбалансованих за складом, і низьких норм органічних добрив;

• спалюванням стерні;

• підсиленням процесів водної ерозії та дефляції;

• зміною структури посівних площ у бік підвищення частки просапних культур.

Таблиця 2.6

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка
  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін