Розділ «Пролог Утілення»

При слові «шукачі» Брід кинув на Даррена пекучий погляд. Оторопілий Даррен закліпав очима.

— Вибачте, — одразу перепросив Брід. — Я ненавмисно. Просто дуже хвилююся за цю душу.

Він перевів погляд на кріоконтейнер, що стояв біля столу. Рівне тьмяно-червоне світло індикатора свідчило про те, що кріоконтейнер працює в режимі замороження.

— Цю душу спеціально відбирали на таке завдання, — заспокійливо сказав Даррен. — З-поміж нас вона вирізняється винятковою хоробрістю. Всі її життя свідчать самі за себе. Гадаю, вона б сама на таке зголосилася, якби ми мали змогу в неї запитати.

— А хто б не зголосився, якщо йдеться про суспільне благо? Але не в тому річ. Тут питання не в бажанні, а в тому, чи маємо ми право наражати душу на таке.

Брід краєм вуха почув, що практиканти цілильні також гомонять про заморожену душу. Спочатку пошепки, а потім, захопившись, на повний голос.

— Вона пожила на шістьох планетах.

— А я чув, що на сімох.

— Подейкують, що вона завжди змінювала вид носія.

— Як таке може бути?

— Вона побувала майже всіма: квіткою, ведмедем, павуком…

— Морською водорістю, кажаном…

— Навіть драконом!

— Ні, я не вірю. Не може бути, щоб на сімох планетах!

— Як мінімум на сімох. Народилася на Почині.

— Справді? На самому Почині?

— Тихіше, будь ласка! — втрутився цілитель. — Якщо не можете опановувати професію мовчки, тоді попрошу вас вийти геть.

Всі шестеро студентів зніяковіло принишкли і розступилися.

— Розпочинаймо, Даррене.

Усе було готове до операції, потрібні медикаменти розкладені поруч із дівочим тілом. Хірургічна шапочка надійно притискала довге темне волосся, оголюючи тонку шию. Дівчина рівно дихала, накачана снодійним. Засмагла шкіра майже не виказувала слідів нещодавнього… інциденту.