Розділ сьомий «Ми готові, сер…»

— Там, — Смитракіс показав на невеличкий будиночок, що тулився до кам’яної стіни. Будиночок був побудований з витесаних на острові брил і тому був майже непомітним, і його колір зливався з кольором скель. Грек посміхнувся до присутніх і швидким кроком пішов до маяка. Гордон поклав ящик до ніг Кароліни.

— Ось тобі все, що ти хотіла! Господи! — він витер спітнілий лоб. — В такий день я навіть невільника не заставляв би працювати. Жара посилюється з кожною хвилиною, хоч полудень вже минув. В повітрі відбувається щось дивне. Може тиск падає?

— Ти просто ще не акліматизувався. — Меллоу встав з колін. — Готово. Поки-що нам більше нічого не треба.

На порозі з’явилися Мері Сандерс і Памела Гордон, одягнуті в легкі полотняні комбінезони.

— Відкрийте ці ящики, — Кароліна встала також, вивернула мішок навиворіт і витріпала його. — Повитягайте ліхтарики і перевірте, чи працюють. Джо, переодінься. В себе в кімнаті знайдеш комбінезон. Ти не привіз інших черевиків? Зараз вже ідемо.

— Привіз, — Алекс поважно притакнув їй рухом голови. — Я привіз навіть декілька папірусів, які збираються підкинути в першій-ліпшій печері, щоб зробити тобі приємність і полегшити пошуки.

Він пішов до бараку. Коли за кілька хвилин Джо повернувся, всі вже були готові в дорогу. Кароліна вручила йому великий сріблястий ліхтарик і сувій тонкої яскраво-зеленої линви із синтетики.

— Кожний вчений, який себе поважає, повинен бути оточений помічниками, — сказала Кароліна, розміщуючи сувій на плечі Алекса. Потім звернулася до Гуго Лі: «Ми готові, сер».