Розділ четвертий Пророцтво починає збуватися

Пророцтво починає збуватися

Коли вони вийшли на вулицю і сіли в машину, Кароліна легко поклала долоню на руку Алекса.

— Почекай трошки, — прошепотіла вона. — Я хочу зібратися з думками.

— Куди тепер? — Джо випустив з руки ключик і обняв її за худенькі плечі. — Певно, до професора Лі. Якщо він і справді такий серйозний вчений, як про нього пишуть, то він повинен відіслати тебе назад до школи разом з твоїм оповіданням для великих дітей про малий острів.

Кароліна подивилася на нього, і в її очах не було й тіні сміху.

— В перший момент я подумала, що я сплю. Керос, ти розумієш, Джо! Це значить, що опис Перімоса правдивий.

— Гм… — сказав Алекс. — Одне тільки мене хвилює.

— Що?

— Те, що якщо Керос виявиться справді пустим, безлюдним островом без будь-яких скарбів, які можна викопати, ти виплачеш собі очі. А якщо там і далі існує та святиня Богині Лабіринту, і опис твого Перімоса правдивий — впадеш в безодню, а з тобою твоє ім’я.

— Не знаю глибшої безодні, ніж та, в яку може звалитися дівчина завдяки знайомству з деякими авторами бульварних шедеврів, хоч мушу признатися, що ти мені дуже допоміг! — Не звертаючи уваги на перехожих, обняла його за шию і поцілувала. — Ох, Джо, Джо, Джо! Ти поняття не маєш, яка я схвильована! — Раптово випустила його з обіймів і випрямилася на сидінні. — Поїхали, поїхали!

— Куди? — Запитав автор бульварних шедеврів.

— До професора Лі, звичайно! — Подивилася на годинник. — Дванадцята! Зараз почнеться щотижнева зустріч нашої групи. Швидко, Джо! Я не хотіла би, щоб ми запізнилися.

— Запізнилися? — Алекс майже непомітно здвигнув плечима. — Гадаю, ти не збираєшся запрошувати мене на вашу зустріч?

— Ти повинен сьогодні піти на нашу зустріч зі мною, Джо!

— Я! — Джо мало не виїхав на передню машину, що почала гальмувати. Він мав привід для здивування. Від першої хвилини їх знайомства Кароліна намагалася не допустити Алекса до людей, з якими працювала. Тому, хоч найімовірніше всі її колеги знали, що єднає її з одним з найпопулярніших людей на Британських островах, і хоч він в свою чергу знав з її розповідей всіх членів гуртка, Алекс ніколи з ними не зустрічався. Та й особливого інтересу в нього, зрештою, не було.

— Починаю вірити, — сказав Джо, коли машина знову рушила, — що острів Керос вивів тебе з рівноваги більше, ніж я гадав. Що маю робити я, автор бульварних оповідок і скромний експерт-аматор слідчого відділу Скотленд-Ярду в такому поважному товаристві? Буду чекати дома на твій дзвінок Але давай домовимося на ленч, якщо…

Несподівано Джо позіхнув. І в цей момент він згадав, що цієї ночі він зовсім не спав. Подивився на Кароліну. Вона також сьогодні не спала, але на її лиці не було жодних слідів втоми. Вона різко повернулася до нього.

— Ні, Джо! Ти мусиш мені допомогти. Вони всі стільки раз примушували мене познайомити їх з тобою. Не розумію чому, але всі мої колеги вважають тебе поважною і видатною персоною і говорять про тебе так, ніби ти не людина, а якась інституція і… і… і в цілому часом мені здається, що всі мені заздрять, що ти і я… що ми… словом, ти розумієш.

— Не знаю. Ти мені про це ніколи не казала. — Алекс непомітно посміхнувся. — Будь така добра, скажи своїм колегам, що якщо хтось із них загине на території Інституту Археології за невияснених обставин, я постараюся туди приїхати і виправдати сподівання решти. Але справді не знаю, чому я повинен з’являтися сьогодні на зібранні твоєї групи. Професор Лі вважатиме мене, щонайменше, за агресора і буде правий, правда ж? Я, напевно, також не зрадів би з візиту професора, якби був зайнятим.