Розділ четвертий Пророцтво починає збуватися

— Важко це назвати допомогою…

Алекс замовк, тому що вони підійшли до столу. Джо, який був готовий до зустрічі з колективом людей середнього віку і який думав, що Кароліна є чимось на зразок талісману в поважній компанії, з подивом побачив, що ніхто з присутніх не досягнув ще тридцятирічного віку. Було їх п’ять чоловік. Троє молодих мужчин, що встали з місць при його появі, і дві гарно одягнені жінки, ровесниці Кароліни. Правда, Джо не знав, скільки років має Кароліна, але… Подивився на неї. Кароліна стояла з легким рум’янцем на щоках, тримаючись за спинку вільного стільця. Вона старалася відгадати, яке враження справить Джо на її колег.

— Це, мої дорогі, знаменитий містер Джо Алекс, праця якого споріднена з нашою. Його теж цікавлять таємниці поховань, хоч може не таких давніх, як ті, якими займаємося ми. А то, — професор зробив широкий рух рукою, охоплюючи ним всіх присутніх, — повний комплект моїх найближчих співробітників: місіс Гордон, міс Сандерс, містер Гордон, містер Карузерс і містер Меллоу.

Джо обмінявся з присутніми поклонами і потисками рук. Коли всі посідали, професор ще раз звернувся до нього:

— На жаль, ми не можемо познайомити вас сьогодні з нашою щоденною працею, але може то навіть краще, тому що вас, очевидно, більше цікавлять справи небуденні, а сьогоднішня наша зустріч буде присвячена справам винятковим. Я хотів би, щоб спочатку міс Бекон розповіла нам про свої висновки щодо розшифрованого недавно нею птолемеївського папірусу. Здається, ти про це хочеш говорити, Кароліно?

— Так, сер.

Кароліна витягла з сумочки переклад тексту Перімоса. Перш ніж вона почала читати, Джо, більше по привичці, ніж з необхідності, кинув кілька непомітних поглядів на присутніх. Завдання виявилося складним, тому що всі присутні раз по раз поглядали на нього і тут же відводили очі, зустрічаючись з його поглядом. Джо усміхнувся в душі з не позбавленим марнославства задоволенням, якого трохи встидався, але все ж ставився до нього толерантно. Якою би не була думка Кароліни про його детективні романи, його несподівана поява в групі професора Лі стала маленькою сенсацією для тих людей, які, що не говори, належали до розумової еліти країни. Алекс зітхнув. Задоволення було невелике. В глибині душі він заздрив цим людям і не дуже високо оцінював свій фах, який, на його думку, взагалі не був фахом.

Коли Кароліна почала говорити, Алекс полегшено зітхнув, тому що після перших її слів присутні ніби забули про його присутність. Всі погляди звернулися до Кароліни. Коли вона скінчила, всі сиділи мовчки. Очевидно, чекали, що скаже професор.

Лі мовчав деякий час, а тоді несподівано з посмішкою звернувся до Алекса.

— Аж тепер я зрозумів причину вашого візиту до нас. Я признаю, що рідко на науковій нараді можна почути речі настільки несподівані. Гадаю, що і без нашої допомоги ви змогли би видобути з цього папірусу стільки ідей, що їх вистачило би для написання історії експедиції, що висаджується на маленькому, загубленому в морі острівці, який стереже прокляття Богині Лабіринту! — Професор засміявся, а потім повернувся до своїх співробітників. — Я вибачаюся, мої дорогі. Сьогоднішнє засідання відрізняється трохи від наших традиційних робочих засідань. Не знаючи ще, що міс Бекон принесе нам такі сенсаційні результати своїх досліджень, я хотів присвятити сьогоднішній день іншій небуденній справі: отож, Інститут Археології, а якщо точніше, наш колектив несподівано став спадкоємцем великої суми грошей. Одна самотня дуже багата дама, помираючи, залишила нам сто тисяч фунтів. Умова заповіту одна: гроші повинні бути використані для організації археологічної експедиції під моїм керівництвом. Мету і характер експедиції покійна дозволила визначити нам. Ясна річ, я вирішив порадитися з вами. Поскільки сума та з’явилася зовсім несподівано, не входить в бюджет інституту і не являється субсидією на певні цілі, ми повинні вирішити, як нам позбутися тих грошей з найбільшою користю для науки. Моя думка така, що ми повинні провести археологічні розкопки на вибраній нами обмеженій території, щоб фундація не впала як крапля в море в один з великих заходів, які ведуться довгі роки. Хочу також додати, що покійна побажала, аби її дар залишився невідомим для громадськості. В зв’язку з цим фундація безіменна. Я буду дуже радий, колеги, якщо ви подумаєте і запропонуєте мені свої проекти…

Професор замовк і обвів поглядом круг нерухомих облич, так ніби хотів впевнитися, що всі зрозуміли.

— Можна мені?.. — тихенько запитала Кароліна.

— Слухаю, дитино.

— Щодо мене, то я можу зразу дати свою пропозицію. Боюся, що ми будемо змушені довгі роки чекати на призначення нам фондів для проведення попередніх розкопок на Керосі…

Кароліна замовкла. Професор кивнув головою.

— Говори далі.

Кароліна почервоніла.

— Навіть якщо цей папірус буде лежати у нас цілих п’ять років, нічого не зміниться, поки хтось не поїде і не проведе попередні дослідження. Ми вже знаємо, чого можна сподіватися в найкращому випадку. Нас можуть чекати там справді важливі відкриття. В найгіршому випадку не знайдемо нічого, але не буде то ні першою, ні останньою експедицією, котра нічого не відкриє. Такі випадки мають право на існування, як всі ми знаємо. Померла записала ту суму Інститутові, сподіваючись напевно, що гроші стануть причиною якогось поважного відкриття. Я думаю, що якби та дама була ще жива, і якби ми показали їй на папірус, їй напевно сподобався б наш проект. Нарешті, для початку не треба навіть четвертої частини тієї суми. Для проведення вступних досліджень вистачить, як мені здається, кілька тисяч фунтів, максимум десять чи дванадцять. Судячи з того, що ми знаємо, острівець утворений з литої скелі і не може бути мови про проведення великих земляних робіт, які дуже дорого коштують. Нам не треба буде навіть робітників, принаймні до того часу, поки не відкриємо чого-небудь, що вимагало би транспортних засобів і найму робітників. Я маю на увазі попередню експедицію на кілька чоловік, яка би зайнялася дослідженням острова і печер. Видатки обмежаться до перевезення людей, закупки продуктів на кілька тижнів і транспортування необхідного обладнання. То буде коштувати відносно недорого. І тільки пізніше, коли ми переконаємося, що… що там є щось справді цікаве, можна буде розширити коло досліджень. Якщо мій проект буде схвалено, я зобов’язуюся на протязі двох-трьох тижнів опрацювати кошторис, план перевозок, інвентар і уладнати формальності.

Кароліна замовкла. Професор Лі посміхнувся.

— Що ви думаєте, колеги, про проект міс Бекон? — Він знов обвів поглядом всіх присутніх.