TextBook З натовпу долинуло гигикання.
— Ми називаємо її Муад’Дібом, — відказав Стілґар.
Джессіка охнула. Пол уже казав їй це ім’я, коли розповідав, що фримени приймуть їх і назвуть його так. Ураз вона відчула страх і перед своїм сином, і за нього.
Пол ковтнув. Він почувався так, наче грав уже незліченну кількість разів давно зіграну роль… і все ж таки… були певні відмінності. Йому здавалося, ніби він стоїть на запаморочливій висоті, озброєний досвідом і глибинними знаннями, але навколо — прірва.
І знову він пригадав видіння про легіони фанатиків, які йшли за зелено-чорним стягом Атрідів, грабуючи й спалюючи все у всесвіті з іменем їхнього пророка Муад’Діба на вустах.
«Цього не має трапитися», — мовив він сам до себе.
— Саме таке ім’я ти хочеш узяти — Муад’Діб? — запитав Стілґар.
— Я Атрід, — прошепотів Пол, а тоді мовив гучніше: — Я не маю права повністю відрікатися від імені, даного мені батьком. Чи можу я зватися поміж вами як Пол-Муад’Діб?
— Тепер ти Пол-Муад’Діб, — мовив Стілґар.
А сам Пол подумав: «Цього у видінні не було. Я вчинив інакше».
Однак юнак відчував, що прірва навколо нього нікуди не поділася.
І знову гомін прокотився натовпом. Люди поверталися одне до одного, промовляючи:
— Мудрість і сила… Чого більшого просити… Усе точно, як у легенді… Лісан аль-Гайб… Лісан аль-Гайб.
— Я скажу тобі дещо про твоє нове ім’я, — заговорив Стілґар. — Нам до вподоби твій вибір. Муад’Діб добре знається на шляхах пустелі. Муад’Діб творить власну воду. Муад’Діб ховається від сонця й подорожує прохолодними ночами. Муад’Діб — плодовитий і множиться по землі. Ми звемо Муад’Діба «навчителем хлопців». Це потужна основа, щоб вибудувати на ній своє життя, Поле-Муад’Дібе, знаний поміж нас як Усуль. Ми раді вітати тебе.
Долонею Стілґар торкнувся лоба Пола, прибрав руку, обійняв юнака й прошепотів:
— Усуль.
Коли Стілґар відпустив Пола, інший член загону обійняв хлопця, повторюючи його нове племінне ім’я. Ось так Пол переходив від обіймів до обіймів у гурті, прислухаючись до різних голосів і тональностей:
— Усуль… Усуль… Усуль.
Деяких із них він уже знав на ім’я. І Чані також притиснулася щокою до його щоки та, обіймаючи, промовила його ім’я.
Невдовзі Пол став перед Стілґаром, який мовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 10. Приємного читання.