Розділ «33»

Стілґар кивнув.

— Тоді, якщо хлопчик не заріже тебе, відповіси опісля моєму ножу. І цього разу я не стримуватиму леза, як робив це раніше.

— Ти не можеш зробити цього, — мовила Джессіка. — Пол же лише…

— Ти не повинна втручатися, Сайядіно, — заперечив Стілґар. — Так, я знаю, що ти можеш перемогти мене, а отже, й кожного з нас, але ж ти не перевершиш усіх разом. Так має бути; таке правило амталь.

Джессіка замовкла, поглянуши на вождя в зеленуватому сяйві світлокуль, і помітила демонічну закляклість його обличчя. Тоді вона зосередила увагу на Джамісові, побачила його задумливий похмурий погляд із-під брів і збагнула: «Я мала побачити це раніше. Він щось замислює. Він належить до мовчазного типу, які все виплітають усередині. Я мала приготуватися».

— Якщо ти завдаси шкоди моєму синові, — мовила вона, — тобі доведеться зустрітися зі мною. Я кидаю тобі виклик прямо зараз. Я поріжу тебе на шмаття…

— Мамо, — Пол виступив уперед, торкнувшись до її рукава. — Можливо, якщо я поясню Джамісові, як…

— Поясню! — передражнив Джаміс.

Пол мовчки дивився на чоловіка. Він його не боявся. Рухи Джаміса видавалися незграбними, та й він доволі легко впав додолу під час нічної зустрічі. Але Пол досі відчував нуртування в цій печері, досі пам’ятав пророчі видіння, у яких бачив свою загибель від ножа. У тому видінні він мав так мало шляхів до порятунку…

Стілґар мовив:

— Сайядіно, тепер ти маєш відступити назад, де…

— Припини називати її Сайядіною! — вигукнув Джаміс. — Це ще треба довести. Ну й нехай вона знає молитву! То й що? Кожна наша дитина знає її.

«Він наговорив достатньо, — подумала Джессіка. — У мене є до нього ключ. Я можу одним словом знерухомити його. Але я не можу спинити їх усіх».

— Тоді ти відповіси переді мною, — мовила жінка високим голосом, у якому вчувалося завивання, усередині якого ховалася пастка.

Джаміс витріщився на неї, і страх відбився на його обличчі.

— Я покажу тобі, що таке муки, — вела вона далі тим самим тоном. — Пам’ятай про це, коли битимешся. Ти пізнаєш такий біль, що ґом джаббар порівняно з ним стане для тебе приємним спогадом. Ти будеш корчитися всім своїм…

— Вона намагається зачарувати мене! — видихнув Джаміс. Він приклав стиснутий правий кулак до вуха. — Я вимагаю, щоб вона замовкла!

— Нехай буде так, — мовив Стілґар. Він кинув попереджувальний погляд на Джессіку. — Якщо ти знову заговориш, Сайядіно, ми знатимемо, що ти чаклуєш, і виженемо тебе.

Він кивнув, щоб вона відступила.

Джессіка відчула, як чиїсь руки тягнуть її, забираючи назад, і збагнула, що в тих руках не було ворожості. Жінка бачила, як Пол відділився від гурту, й тільки Чані з мініатюрним личком щось нашіптувала йому й кивала в бік Джаміса.