TextBook — Тепер ти належиш до Іхван Бедвайн, ти наш брат. — Обличчя вождя набуло суворішого вигляду, і він мовив командним голосом: — А тепер, Поле-Муад’Дібе, щільніше припасуй дистикост. — Він зиркнув на Чані. — Чані! Я ще ніде не бачив таких поганих носових корків, як у Пола-Муад’Діба! Я гадав, що наказав тобі дивитися за ним!
— У мене нема заготовок, Стіле, — сказала вона. — Звісно, є Джамісові, але…
— Годі про це!
— Тоді я можу дати один свій, — сказала вона. — Мені вистачить одного, доки…
— Тобі не вистачить, — відрубав Стілґар. — Я знаю, що в когось мають бути запасні. Де вони? Ми загін чи зграйка дикунів?
З натовпу висунулися руки, на яких лежали щільні волокнисті предмети. Стілґар обрав чотири з них і дав їх Чані.
— Припасуй їх Усулю та Сайядіні.
З кінця загону пролунав голос:
— А що з водою, Стіле? З літротарами в їхньому рюкзаку?
— Я пам’ятаю про твою потребу, Фароку, — відказав Стілґар. Він глянув на Джессіку. Та кивнула.
— Відкрийте одну літротару для тих, хто потребує цього, — мовив Стілґар. — Водожрець… де водожрець? Гей, Шимуме, подбай, щоб відміряли стільки, скільки потрібно. Те, що необхідно, й не більше. Ця вода — спадок Сайядіни, і на січі ми заплатимо їй за польовими тарифами, вирахувавши вартість перенесення рюкзака.
— Що це за плата за польовими тарифами? — запитала Джессіка.
— Десять до одного, — відказав Стілґар.
— Але…
— Це мудре правило, ти ще збагнеш, — відповів Стілґар.
Шурхіт плащів ознаменував рух позаду натовпу, коли люди повернулися, щоб узяти воду.
Стілґар підняв руку — й запала тиша.
— А щодо Джаміса, — мовив він. — Я наказую провести повний обряд. Джаміс був нашим супутником і братом по Іхван Бедвайн. Не можна зі зневагою відвернутися від того, хто довів наш талан викликом тахадді. Я проведу обряд… під час заходу сонця, коли пітьма огорне його.
Почувши ці слова, Пол збагнув, що знову пірнув у прірву… сліпа пора. Не було минулого, що перепліталося з майбутнім у його свідомості… окрім… окрім… він досі відчував, як майоріли зелено-чорні прапори Атрідів… десь попереду… досі бачив криваві мечі джигаду й легіони фанатиків.
«Цього не буде, — мовив він собі. — Я не можу допустити цього».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 11. Приємного читання.