— Гуп! Гуп! Гуп! Гуп!
«Ще одне гупало!» — подумав Пол.
Звук долинав звідкілясь праворуч.
Хробак затремтів, а тоді пірнув у пісок. Лишився тільки подібний до чорторию пагорб, рухома дуга тунелю, що здіймалася над дюнами.
Пісок заскрипів.
Істота пірнула глибше, позадкувала, повернула. Вона перетворилася на вал рухомого піску, що звивався в прорізі між дюнами.
Пол вийшов із розколини і дивився, як піщана хвиля зникає в напрямку, звідки кликало нове гупало.
Джессіка йшла за ним, прислухаючись:
— Гуп… гуп… гуп… гуп… гуп…
Незабаром звук замовк.
Пол намацав трубку дистикоста й ковтнув очищеної води.
Джессіка зосередилася на його дії, однак у її мозку панувала порожнеча від утоми та відгомону жаху.
— Він точно пішов? — прошепотіла вона.
— Хтось покликав його, — відповів Пол. — Фримени.
Вона відчула, як енергія її тіла відновлюється.
— Він був таким великим!
— Не настільки великим, як той, що проковтнув наш ’топтер.
— Ти певен, що це фримени?
— Вони використали гупало.
— Чому б це їм допомагати нам?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „29“ на сторінці 6. Приємного читання.