— Бене Ґессерит зовсім не високородні, — зауважив пілот.
— Але вони всі видаються такими величними.
«Отже, він чітко бачить мене», — подумала Джессіка. Вона підтягнула зв’язані ноги до сидіння, скрутившись у спокусливий клубочок, і глянула на пошрамованого.
— А вона і справді нічогенька, — Кайнет облизнув губи. — Кажу тобі, марнотратство.
— Ти думаєш про те, про що і я? — запитав пілот.
— Хто про те дізнається? — запитав вартовий. — Потім… — Він знизав плечима. — Я просто ніколи не був зі шляхетними. І такого шансу може більше ніколи не бути.
— Ти простягаєш руки до моєї матері… — загарчав Пол і зиркнув на Пошрамованого.
— Гей! — засміявся пілот. — Щеня загавкало. От тільки не покусає.
А Джессіка подумала: «Пол надто підвищив голос. Хоча це може спрацювати».
Вони летіли в тиші.
«Ці дурні, — думала Джессіка, розглядаючи охоронців і пригадуючи слова Барона. — Їх же вб’ють, щойно вони відзвітують про успішно виконану місію. Харконненам не потрібні свідки».
’Топтер перелетів над південним краєм Оборонної Стіни, і Джессіка побачила, як під ними простягається затінений місяцем обшир піску.
— Це має бути достатньо далеко, — сказав пілот. — Зрадник радив кинути їх на пісок будь-де неподалік Оборонної Стіни.
Він повів апарат у напрямку дюн довгим повільним спуском і посадив його на піщану поверхню.
Джессіка побачила, як Пол почав виконувати ритмічні дихальні вправи для заспокоєння. Він заплющив очі, а тоді розплющив їх. Джессіка дивилася, не здатна йому допомогти. «Він іще не освоїв Голос достатньо добре, і якщо він помилиться…»
М’яко нахилившись, ’топтер торкнувся до піску, і Джессіка, озирнувшись на північ через Оборонну Стіну, побачила тінь крил, що потрапила в поле її зору.
«Хто стежить за нами! — подумала вона. — Хто? — а тоді: — Ті, кому Барон наказав наглядати за цими двома. А за наглядачами летять й інші наглядачі».
Чиґо вимкнув обертові крила. Усе заполонила тиша.
Джессіка повернула голову. У вікні позаду Пошрамованого вона бачила тьмяне сяйво місяця на своєму сході, матові виступи скель, що здіймалися в пустелі. Хвилі піску розтікалися врізнобіч від ’топтера.
Пол прочистив горло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 7. Приємного читання.