Розділ «50»

Коли ми опинилися у дверях, я вигукнула, ніби отямившись від сну.

— Тайрусе, як таке можливо? — я обернулася до нього. — Ти як новий Імператор можеш ухвалювати ризиковані рішення, але ця Імперія не прийме твого шлюбу з Діаболіком. Навіть Ексцеси вважають мене огидним створінням!

— Я згоден на жертви заради нової епохи, у яку я хочу увійти, Немезідо, — відповів він, поглянувши мені у вічі, — але тільки не на цю. Я не пожертвую тобою. Ніколи.

Якось Сигна сказала, що влада змінює людей. Коли я поглянула на Тайруса, у мене виникло якесь передчуття. Я не знала, що нас очікує в найближчі місяці й роки, я могла тільки сподіватися, що його кмітливість залишиться благородною і такою само чистою — у іншому разі в Тайруса були всі задатки, щоб перетворитися на найстрашнішого Імператора.

Потім він поцілував мене на очах у всіх присутніх у Великій Геліосфері.

Мені подобались його губи: м’які і теплі. Я обняла його — Тайрус був у церемоніальному одязі, а на мені був одяг, у якому я йшла на смерть.

Хтось може назвати нас парою монстрів, і вони будуть праві. Певною мірою ми з Тайрусом обоє були скорпіонами — небезпечними істотами, що разом перетинають найнебезпечніший і найстрімкіший струмок. Ми обидва можемо вжалити, але ми пливтимемо разом.

Можливо, тільки скорпіони здатні врятувати один одного.

Щоб не очікувало нас попереду, ми завжди будемо разом над іншою частиною Всесвіту, і горе тому, хто посміє встати у нас на шляху.