Розділ «48»

Служниці вивели геть слинявих Салівара й Дівайні. Тайрус хотів підійти до мене, але Хезерд перегородив йому шлях.

— Ви... ви не розумієте, — сказав Тайрус, розгублено озираючись навколо. — Я думаю... думаю, що вона збожеволіла. Дозвольте мені поговорити з нею!

— Ти теж колись був божевільним. — розтягуючи слова промовив Імператор. — Я завжди тебе слухав.

— Сайдоніє, — мовив Тайрус, благаючи, — будь ласка...

— Не смій навіть вимовляти це ім’я! — закричала я на нього з болем у серці. — Думаєш, я занадто дурна, щоб роздивитися твою причетність до цієї трагедії? — здавалося, ніби мене розривають на дві половини, і горе засліпило мене. Я нічого не бачила і нічого не відчувала, крім свого болю. — Сайдонія померла. Вона мертва, і це твоїх рук справа, я це знаю!

— Зажди хвилину... — почав Тайрус.

— Сину мій, — холоднокровно мовила Сигна, яка підійшла до Імператора. — Яке страшне звинувачення. Хто знає, що задумав мій онук? Перш ніж він завдасть свого удару, раджу негайно його стратити.

Я поглянула на неї. Так, вона очікувала, що я одразу ж його уб’ю. Тепер її обличчя здавалося напруженим, тому що я не зробила цього. Я не стала її інструментом, я прийшла сюди не для того, щоб бути іграшкою в її руках.

— І ще, Ваше Високопреподобство, — сказала я, — Вельмишановна Пані Сигна теж у змові з нами.

Сигна різко розвернулася.

— Це абсурд!

— Вона була у змові з нами від самого початку, — і тихо додала: — Двох зайців — одним пострілом.

— Вона бреше! — закричала Сигна. Бліда як полотно, вона обернулася до Імператора. Але реакція сина її не втішала. Тепер на його обличчі був маніакально задоволений вираз: усі його мрії збулися одразу.

Вона відсахнулася від його усмішки, піднявши руки, ніби намагаючись захистити себе від зустрічного удару.

— Сину мій, ти не можеш вірити цьому! Зрештою, я пожертвувала всім заради тебе, як я можу тебе зрадити?

Тайрус знову розсміявся, мляво і дивно. Здавалося, він полишив усі спроби вийти сухим з цієї ситуації.

— Бабусю, який сенс заперечувати це зараз, — він подивився на неї з несподіваним блиском в очах, ніби чогось очікуючи. — Нас викрили. Усі наші плани канули в Лету.

— Як ти... — задихнулася від гніву Сигна.

Тайрус посміхнувся, але його очі залишалися холодними, і я зрозуміла, що він намагається зробити. Моє звинувачення з’єднало його долю з долею Сигни, якою б та доля не була. Він не піде на дно один.

— Хезерде, схопи мого племінника. — наказав Імператор, усе ще жадібно вдивляючись у Вельмишановну Пані Сигну.