Розділ «40»

Вінтон підняв голову і поглянув на нього своїми великими, переляканими очима.

— Ваш... Ваше Високопреосвященство?

— Я сказав, встань. Я не збираюся карати смертю такого чесного спортсмена, як ти, особливо за те, що трапилося внаслідок нещасного випадку. Це було б варварством.

Шепіт недовіри пронісся залою.

— Буде проведено розслідування цього інциденту, і якщо хтось виявиться винним, їм більше не дозволять виступати в цьому виді спорту, — сказав Тайрус. — Щодо вас, то ви особисто відправитеся з візитом до родини покійного і передасте рідним померлого суму, яку я їм виділю. Чи можу я довірити вам цей обов’язок?

Вінтон знову впав на коліна, стиснувши руки.

— Так, так, Ваше Високопреосвященство! Так, ви можете довірити це мені!

Тайрус простягнув руки й дозволив чоловікові благоговійно прикласти його долоні до щік.

— І, звичайно, я збираюся провести службу у Великій Геліосфері, щоб вшанувати пам’ять тих, кого ми втратили під час цих доблесних змагань. Сподіваюся: ви відвідаєте службу перед вильотом?

— Так, із задоволенням. Із задоволенням, Ваше Високопреосвященство! — На радощах він почав прикладати долоні Тайруса то до однієї щоки, то до другої. — Ви дуже милосердний і великий, і просто...

— Відпочиньте, — Тайрус відійшов від нього. Потім звернувся до найманців, які спіймали втікача. — Дякую вам, що знайшли нашого норовливого друга, перш ніж він здійснив якийсь необачний вчинок. Ви отримаєте щедру винагороду за свої послуги.

Коли Тайрус розвернувся і пішов геть із Зали Правосуддя, я почула, наростаючий гомін здивованих голосів, бо люди побачили милість Домітріана. Цього Домітріана. Контраст із його дядьком був настільки разючим, що я помітила відблиск віри в майбутнє на обличчях людей, надію на те, що Імперією керуватиме цей молодий і справедливий правитель.

Я наздогнала його, чудово розуміючи, що саме він зробив. Він знову завдав удару Імператору, в інший, підступний спосіб, який не можна було безпосередньо інтерпретувати як ворожість, але тим не менше, ці дії ще більше підірвали авторитет Імператора. Він планував програти, щоб продемонструвати своє милосердя після програшу.

— Чудово спрацьовано, — тихо видихнула я.

Тайрус кинув на мене швидкий погляд, і на мить його непроникна маска дала тріщину, відкриваючи емоції, які я побачила на його обличчі, коли Елантра штовхнула Юніті на ринг.

— Я не заслуговую на похвалу, Немезідо. Я зробив жахливу річ. Судно мало зламатися, а не вибухнути.

Я не думала про чоловіка, який загинув в аварії. На мій погляд, мета завжди виправдовувала засоби, але очі Тайруса були затуманені.

— Я зовсім не добрий. Я давно змирився з тим, що коли стану на вибраний шлях, мої руки будуть у крові. Але я не очікував, що сьогодні я вб’ю невинну людину.

— Тайрусе, якби я переживала через кров кожної невинної людини на моїх руках, я б не змогла функціонувати. Принаймні ти можеш загладити свою вину.

— Так, — сказав він, — так. Його сім’я отримає велику грошову компенсацію. Я зроблю для них усе, що буде в моїх силах, — він уривчасто вдихнув. — Я повинен жити із цим тягарем, Немезідо. Я житиму із цим.