Розділ «37»

А потім домофон оголосив:

— Сигна Домітріан до Сайдонії фон Імпірінс.

Я завмерла. Сайдонія злякано подивилася на мене, потім — на двері. Звісно, вона все знала про матір Імператора, але жодній із нас навіть не снилося, що та прийде до мене з візитом.

Сигна не чекала, поки її впустять. Вона вже крокувала всередину, як мали право робити лише члени королівської сім’ї.

Я миттю звелася на ноги, а Сайдонія схилила голову, щоб її не впізнали.

Я опустилася на коліна в знак поваги. Сигна недавно освіжила свою оманливу молодість, і сьогодні в неї на голові була безліч коричневих кучерів, очі блищали над зрізаними вилицями, а губи знову стали пухкими. Її войовничий погляд перемістився з мене на Сайдонію, коли вона простягнула мені руку.

— А це хто? — запитала вона, коли я приклала її долоні до своєї щоки. — Не Служниця, але й не наймана працівниця.

— Я... — Донія раптово замовкла. Її вчили поводитися, як особу вищого соціального статусу й самостійно відповідати на запитання. Її щоки вкрив рум’янець, коли вона згадала, що я — це вона, а вона була тут як одна з Ексцесів. Вона схилила голову. — Пробачте мене.

— Це Сутера ну Імпірін, — представила я. — Церемонімейстер Етикету, яка вже давно служить нашій родині.

— Справді. Яке щастя, що вона прибула, аби скласти вам компанію після трагедії, яка трапилася з вашою сім’єю.

— Вона навчала мене, як поводити себе при дворі. Я завжди буду в боргу перед нею. З її боку було дуже люб’язно приїхати сюди.

— Вона може залишити нас, — сказала Сигна.

Донія звелася на ноги і кинула на мене схвильований погляд, перш ніж рушити до дверей. Вона боялася залишати мене в компанії цієї гарпії, але я відчула величезне полегшення, коли побачила, як отруйна увага Сигни оминула Сайдонію.

Сигна дивилася на Донію, поки мої Слуги готували для неї диван: розкладали подушки, включали антигравітаційні пластини і встановлювали сидіння посеред кімнати. Після того, як вона сіла, я опустилася на стілець навпроти, маючи погані передчуття щодо причини її візиту.

— Ви справили напрочуд гарний вплив на мого внука, — чинно промовила Сигна. — Це викликає в мене велику зацікавленість вами, Сенаторе фон Імпірінс.

За соціальним статусом ця жінка була ближчою до Тайруса, ніж до Імператора. Я знала, що обережність і продуманість дій Тайруса — це справа її рук. Я змусила себе згадати про кожну деталь моєї поведінки, на яку коли-небудь вказувала Мати-Засновниця, — мій немигаючий погляд і відсутній вираз обличчя — і спробувала уникати їх.

— Я дуже захоплююся Спадкоємцем Прімусом, — просто відповіла я.

— Це дуже мене дивує. Я завжди вважала, що Тайрус несповна розуму, — вона не зводила з мене очей. За прямоту її погляду Сигну можна було прийняти за Діаболіка.

— Я бачила його неврівноважену поведінку, Ваше Високопреосвященство, але я виявила, що його можна привести до тями.

— Ще один сюрприз. Я все більше дивуюся тому, моя Вельмишановна Панно, що ви так багато знаєте про мого онука і про ті його риси, про які я навіть не здогадувалася. Скажіть мені, чого він прагне, налаштовуючи проти себе мого сина?