Розділ «32»

Автомобіль врізався в неї і зупинився. Я відчула, як мене огорнула шовковиста тканина. Я вибралася з тенет подушки безпеки і вилізла через вікно автівки, наче якась фантастична новонароджена істота із розбитої шкаралупи.

Зіткнення не тільки зупинило авто, а й утворило пролом у будівлі. Я протиснулася через просвіт у стіні й полізла на вежу, де зібралася верхівка Люміни, щоб побачити виконання вироку, який мав відбутися в іншому кінці кімнати.

Перший охоронець помітив мене. Він подав сигнал іншим, й вони націлили на мене зброю. З усіх боків у мене полетіли промені. Я перекинулася назад, не стільки ухиляючись, як переміщаючись і перестрибуючи через найближчих глядачів у такий спосіб, на який здатний тільки Діаболік, сподіваючись, що мої непередбачувані рухи мене врятують.

Вищі верстви суспільства Люміни закричали від страху й розбіглися в різні боки, у поспіху натикаючись один на одного. Я скочила на плечі одному чоловіку і стрибнула з висоти його росту на сцену в передній частині кімнати, де тримали Тайруса. Його оточувало ще більше охоронців, які цілилися в мене, але я пригнулася і прибрала найближчого з них, відібравши зброю, яку націлила на його колег. Вони швиденько впали на підлогу.

Я обійшла високопосадовців, які зібралися навколо Тайруса. Вони змусили його стати на коліна й приготуватися до смерті.

Я вб’ю їх усіх або помру сама.

Один постріл у батька Невені — але несмертельний, бо, хай там як, а Невені була моїм другом. Але, для всіх інших...

— Стій! — озвався до мене Тайрус. — Не вбивай їх.

Зараз був не час для вияву милосердя. Я кинула на нього роздратований погляд.

— Чому?

Одним швидким рухом я направила зброю на нього і вистрілила в наручники.

Тайрус злякано відсахнувся, коли його руки стали вільними, і звівся на ноги. Я пройшла за спинами високопосадовців, щоб охоронці не взяли мене на приціл.

— Краще вбити їх, — сказала я. — Ми залишимо батька Невені в живих і візьмемо його в заручники, щоб втекти...

— Ні, — Тайрус поглянув на високопоставлених чиновників. — Якщо я збережу вам життя, ви погодитеся вислухати мене?

Що він робить? Я подивилася на решту еліти Люміни, яка не встигла втекти, і на охоронців, що піднімалися нагору, тримаючи зброю напоготові. Що такого Тайрус може їм сказати, чого не сказав раніше? Ці люди довели, наскільки вони підступні й хитрі. Вони прокралися в покої Тайруса вночі й схопили його, щоб вбити. Вони не заслуговують на другий шанс.

Але Тайрус уже відвернувся від мене, звертаючись до високопосадовців, які хвилину тому оточили його, а тепер безпорадно стояли з піднятими рукам.

— В останнє звертаюся до вашого здорового ґлузду. Я знаю, ви не запрошували мене сюди. Я прийшов сам, і якщо після того, як скажу своє останнє слово, Люмінарці все ще бажатимуть стративши мене, я не противитимуся цьому. Я піду на це. Добровільно.

Високопоставлені чиновники заворушилися. Я побачила, як через прогалину в стіні лізуть кілька людей. Невені теж продиралася всередину, а за нею йшли її особисті охоронці. Схопившись за голову, вона оглянула кімнату. Коли наші очі зустрілися, я побачила, як її обличчя спотворив гнів.

Батько Невені порадився з іншим чоловіком і сказав:

— Гаразд. Ми вислухаємо ваше останнє звернення за умови, що ви погодитеся з будь-яким нашим рішенням.