TextBook — Допоможіть! — закричала вона. — Допоможіть!
Двері відчинилися й всередину влетіли охоронці, які перебували тут саме для подібних випадків. Я поглянула на них. Четверо. Рушниць немає, лише палиці. Очевидно, вони вважали, що зброя їм не знадобиться, аби схопити Сайдонію Імпірінс. Це була їхня помилка.
— Допоможіть мені! — закричала Невені.
Я відштовхнула її вбік і стрибнула вперед. Перший чоловік широко розставив руки, ніби намагався зловити мене. Поблажлива посмішка на губах охоронця зникла, коли я з розмаху вдарила його в обличчя. Він відлетів до стіни. Наступний опинився в моєму захваті, перш ніж побачив, як я наближаюсь до нього. Я з такою силою жбурнула його, що він пролетів через усю кімнату і розтрощив скляний столик. Інші два рушили на мене разом. Я ухилилася від розставлених рук, підскочила, схопивши їх за коміри й стукнула головами.
Коли я розвернулася, бліда Невені відсахнулася, дивлячись на мене широко розплющеними очима. Вона поглянула на «поле бою», і її щелепа відпала.
— Ти... ти не людина.
— Ні, не людина, — відповіла я. Ось воно: небезпека, від якої я помчала захищати Тайруса вчора ввечері, прийшла сьогодні. — Куди забрали Тайруса?
Звичайно, вона почала протестувати. Але наша розмова була короткою. Я дала їй зрозуміти: якщо вона спробує втекти, я зламаю їй шию. Здавшись, Невені повела мене коридорами маєтку, поглядаючи на мене заплаканими очима, як на зрадницю.
— Я не розумію. Що ти таке?
Сенсу брехати не було.
— Я була Діаболіком Сайдонії Імпірінс.
— Ді-Діаболіком? Як Енміті? — вона витріщилася на мене. — Цього не може бути.
— Чому ж, це правда. Я обдурила тебе.
— Як ти можеш бути живою?
— Сайдонія Імпірінс врятувала мене від Великої Чистки. А я приїхала в Хризантеміум замість неї. Для того, щоб захистити її, — гірко промовила я.
— Я не розумію! Чому ти допомагаєш Тайрусу Домітріану? Якщо те, що ти сказала, — правда, у тебе є більше причин, ніж у будь-кого іншого, щоб бажати смерті Домітріанів!
— Так і є. Але я не бажаю смерті Тайрусу.
Тому що він був другом — другом, який покладався на мене. І я хвилювалася за нього так, як ніколи раніше ні про кого іншого. Я не змогла запобігти смерті Сайдонії. Але доля Тайруса була в моїх руках.
Ми вибігли на вулицю.
— Уже пізно, — видихнула Невені. — Тут вони виголосили вирок. Мабуть, вони вже повели його на страту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діаболік» автора С. Дж. Кінкейд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „32“ на сторінці 2. Приємного читання.