Розділ «31»

Я насторожилась. Я роздивилася обличчя всіх присутніх, розрізняючи ступені неприязні, недовіри і навіть ненависті на лицях високопоставлених чиновників. Тайрусу буде нелегко переконати цих людей повірити йому.

Батько Невені, який нарешті обійняв свою дочку, зміряв Тайруса — нащадка родини, що вбила його дружину, — найбільш злим поглядом.

Тайрус був занадто розумним, щоб не помітити цього, але він посміхнувся з виразом цілковитого задоволення, як справжній актор.

— Згоден. Сенатор фон Імпірінс не знайома з особливостями планетарного життя. Мабуть, погана погода буде занадто важким випробуванням в перший день її перебування на планеті.

Кров прилила до щік, коли я усвідомила, наскільки явними були мої стурбованість і відчуття дискомфорту, але коли Тайрус простягнув руку, навіть не поглянувши в мій бік, я зрозуміла, що це, мабуть, було лише приводом розрядити атмосферу.

Я взяла його за руку і дозволила відвести мене вбік.

— Люба, я відведу тебе додому, — сказав батько Невені.

— Я думаю, буде краще, якщо чинна Намісниця Сагну залишиться тут, — втрутився Тайрус.

Високопосадовці поглянули на нього з презирством.

— Вона не є виборною посадовою особою, — мовив один із них. — Можливо, діти аристократів і успадковують чин від батьків, але в нас усе відбувається згідно із законом.

— Але, вона — єдиний представник вашої системи, чиє правонаступництво узгодив мій дядько, — сказав Тайрус. — Дядько не визнає правочинність жодних переговорів, якщо на них не буде присутня Панна Сагну.

За цією заявою почулося злісне ремствування. Невені вийшла вперед і сказала:

— Я буду присутньою на переговорах.

— Невені... — почав її батько.

— Я протягом кількох місяців жила в Хризантеміумі серед Вельмишановних Панів, — з гідністю відповіла Невені, — тому я не бачу причини, чому не можу прийти на збори, під час яких вирішуватиметься доля моєї планети. Батьку, будь ласка, дозволь мені залишитися.

— У такому разі ми почнемо перемовини прямо зараз, Ваше Високопреосвященство. Провести вашу коханку до її кімнати? — мовив один із високопосадовців.

Я поглянула на Тайруса. Чи розумно було нам розділятися? Хіба він не взяв мене із собою для захисту?

На хвилину він замислився, а потім, здається, прийняв рішення.

Він поглянув мені у вічі і злегка кивнув головою, сигналізуючи, що я маю зробити так, як вони бажають.

— Кохана, тобі слід відпочити.