Розділ «93. До цивільного розуму нелегко підступитися навіть за допомогою фізичної культури »

навіть за допомогою фізичної культури 

Генерал уже тривалий час сидів на одному зі стільців, розставлених попід стінами навколо арени для інтелектуальних змагань; поруч був його «покровитель» — так він любив називати Ульріха, — а поміж них стояв вільний стілець і на ньому два келихи з прохолодними напоями, які вони прихопили з буфету. Коли ґенерал сидів, голубий мундир на ньому віддимався, утворюючи на череві брижі, мов насумрений лоб. Обидва мовчали, прислухаючись до розмови, що точилася перед ними.

 — Бопре грає просто-таки ґеніально, — сказав хтось. — Я бачив, як він грає, влітку тут, а взимку перед тим — на Рив’єрі. Коли він припускається помилки, його рятує щастя. Помилок він припускається навіть досить частенько, його гра своєю структурою суперечить справжній теорії тенісу. Але цей чоловік позначений іскрою Божою, звичайні тенісні закони йому не писані.

 — А я віддаю перевагу тенісу науковому перед інтуїтивним, — заперечив хтось інший. — Взяти, приміром, Бреддока. Може, загалом досконалости й немає, але Бредок до неї наближається.

 — Коли теорія безсила, Геніальність Бопре, його хаотична, Геніальна непередбачуваність досягають вершин! — відказав перший співрозмовник.

 — «Геніальність» — це, либонь, усе ж таки надто гучно сказано, — почувся третій голос.

 — А як же ви це назвете? Саме Геніальність у найнеймовірніший момент підказує гравцеві, як правильно розпорядитися м’ячем!

 — Я навіть сказав би, — підпрягся бреддокіанець, — що особистість неодмінно заявить про себе, незалежно від того, що в неї в руках — тенісна ракетка чи долі народів.

 — Ні, ні, Геніальність — це вже занадто! — стояв на своєму третій.

Четвертий був музикант. Він сказав:

 — Ви геть не маєте рації. Ви не враховуєте реалістичного мислення, на якому стоїть спорт, тому що вочевидь ще не позбулися звички переоцінювати мислення логічно-систематичне. Ця думка застаріла приблизно так само, як упередження, нібито музика збагачує емоціями, а спорт виховує волю. Але будь-яке досягнення у сфері чистого руху має такий магічний вплив, що людина, якщо вона не захищена, винести його не в змозі; це добре видно в кіно, коли немає музики. А музика — то внутрішній рух, вона стимулює саме уявлення про рух. Коли осягнеш магію музики, тоді, жодної миті не вагаючись, визнаєш Геніальність спорту. Геніальности не має лише наука, вона — акробатика мізків!

 — Виходить, я таки маю рацію, — озвався прихильник Бопре, — коли в науковій грі Бреддока не визнаю Геніальности.

 — Ви не враховуєте, — виступив на захист Бреддока його прихильник, — що виходити тут потрібно з нового, реанімованого поняття «наука»!

 — А хто з тих двох, власне, побиває другого? — спитав хтось.

Відповіді ніхто не знав; ті два вже не раз перемагали один одного, але точного рахунку ніхто не пригадував.

 — Спитаймо в Арнгайма, — запропонував хтось.

Гурт розпався. Мовчання на трьох стільцях тривало далі. Нарешті Генерал Штум замислено промовив:

 — Даруй, я слухав дуже уважно, але ж усе це, за винятком музики, можна було б сказати, мабуть, і про Генерала, який уславився перемогами? Чому, власне, у випадку з тенісистом це, на їхню думку, — Геніальність, а у випадку з Генералом — варварство?

Штум, відколи його покровитель порадив Генералові спробувати вплинути на Діотиму за допомогою фізичної культури, частенько замислювався про те, як усе ж таки скористатися, попри свою органічну відразу до цієї культури, такою багатонадійною можливістю підступитися до цивільних ідей, але труднощі, як йому, на жаль, раз у раз доводилося переконуватись, і на цьому шляху були надзвичайно великі.