Розділ «9»

— Наскільки далеко ви живете від нас? — запитала я, сідаючи біля Беатріс. — Чи не надто рано вам довелося виїхати?

— Наш дім за п’ятдесят миль звідси, люба, в сусідньому графстві, по інший бік Трочестера. У нас там набагато краще полювання. Ви обов’язково мусите приїхати в гості, коли Максим погодиться вас відпустити. Джайлз дасть вам коня.

— На жаль, я не полюю, — зізналася я. — У дитинстві я вчилася їздити верхи, проте в мене не надто добре виходило; я з того мало що пам’ятаю.

— Мусите надолужити, — сказала вона. — Неможливо жити за містом і не їздити верхи: ви не знатимете, куди себе подіти. Максим каже, що ви малюєте. Це, звісно, дуже мило, проте геть не спортивно, чи не так? Це може стати в пригоді лише в дощовий день, коли цікавішої справи не знайти.

— Люба Беатріс, ми не такі затяті прихильники активного відпочинку, як ти, — мовив Максим.

— Я не з тобою розмовляла, старий. Ми всі знаємо, що тобі достатньо бродити садами Мендерлея, ніколи не пришвидшуючи крок.

— Я також полюбляю прогулянки, — швидко сказала я. — Впевнена, що мені ніколи не набридне блукати Мендерлеєм. А як потеплішає, можна буде купатися.

— Та ви оптимістка, люба, — відказала Беатріс. — Навіть не пригадую, щоб я тут коли-небудь купалась. Вода аж надто холодна, та й на березі галька.

— Мені однаково, — мовила я. — Я люблю купатися. Аби не було надто сильної течії. В бухті купатись безпечно?

Ніхто не відповів, і раптом я зрозуміла, що сказала. В мене загупало серце, і я відчула, як червоніють мої щоки. Борючись зі зніяковінням, я нахилилася, щоб погладити вухо Джеспера.

— Джеспер міг би плавати і таким чином скинути трохи зайвої ваги, — порушивши мовчанку, проказала Беатріс, — але бухта — то було б для нього вже занадто, чи не так, Джеспере? Старий добрий Джеспер. Милий пес.

Ми пестили собаку разом, не дивлячись одна на одну.

— Слухайте, я голодний, як чорт. Де, в біса, наш ланч? — сказав Максим.

— Зараз тільки перша, — мовив містер Кроулі, — якщо вірити годиннику на каміні.

— Цей годинник завжди поспішав, — зауважила Беатріс.

— Він уже протягом багатьох місяців працює ідеально, — заперечив Максим.

У ту ж мить двері відчинилися і Фріс оголосив, що на стіл накрито.

— Мені треба вмитися, — сказав Джайлз, поглянувши на свої руки.

Ми всі підвелися і з величезним полегшенням пройшли головною вітальнею до зали, Беатріс і я йшли попереду чоловіків, вона взяла мене під руку.

— Старий добрий Фріс, — мовила вона, — він ніколи не змінюється, дивлячись на нього, я знову почуваюся дівчам. Знаєте, не ображайтесь, але ви навіть молодша, ніж я очікувала. Максим сказав мені, скільки вам років, однак ви просто дитя. Скажіть, наскільки сильно ви в нього закохані?