• o сфера бізнесу (іноді навіть не пов'язана з туризмом);
• o політичні діячі й інші офіційні особи;
• o професійні об'єднання і громадські організації працівників сфери туризму;
• o офіційні представники уряду чи адміністрації будь-якого рівня, пов'язані з туристичним законодавством і розвитком.
Представники кожної з перелічених категорій вносять свій особливий внесок, власні знання і пропозиції у загальну справу. їхня участь особлива важливо на ранній стадії процесу планування, вона додає цьому процесу стабільності і, таким чином, зменшує імовірність виникнення проблем у майбутньому з боку тих осіб і організацій, які з різних причинах не брали участі у плануванні туризму на першому етапі.
Туристичне планування - комплексний процес, що залучає до сфери свого впливу безліч людей і організацій з різних областей діяльності. Водночас воно може зазнавати негативного впливу факторів. Це найчастіше трапляється тоді, коли суспільство очікує, що туризм зможе вирішити більшість економічних і соціальних проблем. На жаль, такі очікування найчастіше спостерігаються в країнах і регіонах, що перебувають на стадії економічної депресії, сковані бюджетними обмеженнями, і не отримують урядового фінансування.
Уряди таких країн, не спроможні повноцінно фінансувати розвиток туристичної індустрії, найчастіше залишаються осторонь регулювання туризму, перекладаючи ці функції на приватний сектор. При цьому туристичний бізнес, як правило, побоюється консолідації приватного сектора в галузі і зниження внаслідок цього власної конкурентоспроможності за нестабільної ситуації на ринку.
Водночас, згідно з Гаазькою декларацією: "туризм може бути ефективним засобом сприяння соціально-економічному зростанню країни, якщо вчасно вживати необхідних заходів для того, щоб вирішити актуальні національні завдання і дати можливість національній економіці досягти прийнятного рівня самозабезпечення".
Іноді при плануванні туризму на місцевому рівні доводиться долати зі скептицизм людей, заснований на неможливості одержання ними негайних особистих вигод від туризму. Часто місцеві жителі ставляться до туристичного розвитку насторожено через острах його негативного екологічного впливу. Іноді туристичне планування гальмується через громадські виступи на захист навколишнього середовища.
Крім того, при плануванні туризму доводиться мати справу з різними видами впливів, заснованих на ринковій конкуренції і мінливих технологіях, що є наслідками появи нових дестинацій і змін у вподобаннях туристів.
Однак, як свідчить міжнародний досвід, за відсутності попереднього комплексного планування туризму в туристичних центрах згодом постають проблеми (переважно екологічного і соціального характеру), що стають очевидними насамперед для туристів. Зрозуміло, що за сучасного туристичного ринку, де точиться найжорстокіша конкурентна боротьба, туристи негайно оберуть для себе інші дестинації.
Планування туризму так само, як і планування будь-якого іншого виду діяльності, має на меті досягнення успіху і недопущення чи подолання проблем.
Комплексне планування вимагає часу і може викликати тривалі дискусії і суперечки, через те, що різні політичні партії, урядові й адміністративні структури, місцеве населення відстоюють власні інтереси. Однак загальний зміст планування туризму полягає в тому, щоб визначити його основні напрями і види розвитку, оцінити переваги і недоліки пропонованої концепції розвитку, а також визначити принципи успішного розвитку, тобто досягнення успіху за умови недопущення чи мінімізації проблем до початку дискусій.
Отже, туризм може принести безліч прямих і непрямих економічних вигод лише за ретельного і комплексного планування.
Кластерна модель організації туристичного бізнесу регіону
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Регіональна економіка туризму“ на сторінці 5. Приємного читання.
