– місць розміщення туристів;
– підприємств обслуговування;
– транспортних комунікацій;
– підприємств, суміжних з туристичною галуззю;
– житла і підприємств сфери обслуговування для працівників туристичної і суміжних галузей;
– кадрового корпусу працівників туристичної галузі;
• 2) обсяг фінансових засобів, необхідних для реалізації програми туристичного розвитку регіону, їх джерела (державний, місцевий бюджет, банківські кредити, комерційний сектор, засоби закордонних фірм та ін.), прогнозовані строки окупності вкладень.
Програми розвитку туризму в регіоні повинні відповідати концепції стійкого розвитку, що заснована на трьох принципах - екологічної, соціально-культурної та економічної стійкості.
Туризм планується на національному, регіональному, місцевому рівнях, а також на рівні планування "дестинацій", чи "територій туристичного розвитку".
Національний і регіональний рівні (довгостроковий і стратегічний рівні планування туризму) передбачають формування державної, республіканської, регіональної чи обласної політики розвитку туризму, законодавчих основ його розвитку, координацію туристичної діяльності як на вітчизняному, так і на міжнародному рівнях, а також аналіз інших елементів, необхідних для розвитку й управління туризмом на стратегічному рівні: створення рекламно-інформаційної системи, що забезпечує пропаганду образу країни чи регіону як сприятливого для туризму, формулювання єдиних засад, професійної підготовки і перепідготовки кадрів для сфери туризму, наукове забезпечення туристичної діяльності та ін.
Першорядною функцією стратегічного туристичного планування є формування національної туристичної політики, яка відіграє ключову роль у визначенні напряму туристичного розвитку і його узгодженні з потребами та інтересами громадян країни. Створення системи управління туристичною політикою також є найважливішим аспектом планування туризму на національному рівні. Іншими важливими завданнями, що звичайно зважуються в закордонній і у вітчизняній практиці на національному рівні, є такі:
• o стратегічне планування матеріальної бази, за якого визначаються головні об'єкти туристичного показу, регіони туристичного розвитку й основні транспортні артерії;
• o створення національних стандартів за такими напрямами, як безпека, підготовка кадрів, а в багатьох країнах - й охорона здоров'я.
При цьому слід відзначити необхідність тісної співпраці між різних рівнів державної виконавчої влади, у плануванні туризму. Що успішніше реалізуються національні і регіональні програми туристичного планування, то глибше залучаються в них місцеві муніципальні міські і сільські адміністрації.
Місцевий оперативний рівень планування туризму охоплює більш детальні локальні програми формування і розвитку об'єктів туристичного показу, курортів, рекреаційних територій, різних видів туризму міського, культурного, наукового та інших у масштабах не більших за місто.
На відміну від довгострокового і стратегічного місцевий рівень планування зосереджений на виявленні і вирішенні термінових питань, пов'язаних з конкретними територіями, об'єктами чи послугами, інституціональними елементами. При цьому варто пам'ятати, що розвиток туризму на місцевому рівні повинен узгоджуватися з регіональним і національним розвитком і не суперечити йому за змістом.
Поширений у сучасній закордонній туристичній практиці термін "планування дестинації" (destination planning) часто вживається для визначення планування в масштабах географічного регіону, де надаються необхідні послуги, є визначні пам'ятки, інфраструктура і потенціал для залучення туристів. Цілком залежачи від природи і характеру туристичного розвитку і територіальних аспектів, дестинація може бути регіональною за масштабом, охоплювати безліч рекреаційних територій і міст, або ж може бути локальною. Для позначення дестинації також часто вживається термін "територія туристичного розвитку". Наприклад, дестинацією, чи територією туристичного розвитку, є Анталія в Туреччині, що включає в себе сім сіл і три стародавніх міста. Прикладом вітчизняної дестинації може слугувати Велика Ялта, що охоплює майже весь південний берег Криму (від Алушти до Симеїзу).
Поза залежністю від територіального розміру дестинації її визначальною характеристикою є те, що вона є комплексним простором, який включає в себе достатню кількість засобів розміщення і туристичних визначних пам'яток, туристичну інфраструктуру, а також туристичну громадськість, здатну забезпечити необхідну зайнятість населення в сфері туризму і необхідні транспортні зв'язки усередині дестинації.
Туристичне планування є дуже трудомісткою і складною справою, тому до планування і реалізації будь-якої діяльності в туризмі залучаються люди й організації, спроможні впливати на напрями і результати туристичної діяльності. До них, як правило, належать:
• o місцеве населення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Регіональна економіка туризму“ на сторінці 4. Приємного читання.
