• 5. Надмірна фіскальна активність держави. Потужним важелем стримування іноземних інвестицій в Україну є вкрай нерівномірний розподіл податкового тиску, який є надмірним до суб'єктів, що працюють легально. І це попри існування в країні величезного "тіньового" сектору економіки. Незважаючи на те, що переважна більшість іноземних інвесторів намагається провадити бізнес прозоро та легально, "тінізація" економіки ускладнює їм співпрацю з українськими підприємствами, які не завжди готові вести прозорі й легальні операції. Вагома частка вилучення прибутку, нестабільність податкових ставок та правил нарахування перешкоджають ефективному провадженню бізнесу в Україні.
• 6. Вузькість і неструктурованість внутрішнього ринку. Низький рівень доходів підприємств і населення обмежує внутрішній попит та, що не менш важливо, унеможливлює кваліфіковану поведінку покупців, які змушені здебільшого обирати найдешевшу продукцію. Це спонукає українські підприємства провадити нечесну конкуренцію, призводить до неадекватних моделей конкуренції іноземних компаній, які давно перейшли від цінової до переважно продуктової конкуренції.
• 7. Обтяжлива митна політика. Інвестори звертають увагу на перешкоди для ввезення потрібних устаткування, сировини та комплектуючих, і вивезення продукції. Послаблення митних бар'єрів для підприємств з інвестиціями потребує серйозного державного регулювання.
• 8. Недосконалість галузей інфраструктури. Незважаючи на порівняно високий рівень розвитку, мережа автомобільних доріг і залізниць, системи енерго- та водопостачання, зв'язку тощо потребують в Україні суттєвого вдосконалення. На поліпшення інфраструктурних умов спрямовано, зокрема, низку проектів Світового банку в Україні.
• 9. Нерозвиненість інституційної інфраструктури ринку. Світова практика сучасного бізнесу пов'язана з постійною співпрацею з різними аудиторськими, консалтинговими та іншими фірмами. Відсутність середовища таких фірм, гідних, з позицій іноземного інвестора, довіри, суттєво погіршує його враження від підприємницького клімату в Україні. Серйозні інвестори вважають також за краще мати справу з іноземними фінансовими установами, банками. Це спонукає їх здійснювати іноземні інвестиції у банківську сферу та відкривати філії іноземних банків. Проте в стратегічному контексті таке розмежування фінансових потоків українського та іноземного капіталів ослаблює фінансову систему країни. Інвестори також звертають увагу на нерозвиненість державних інституцій, покликаних здійснювати супровід іноземних інвесторів.
• 10."Клановість" економіки, нераціональність економічної поведінки. Іноземні інвестори відзначають потребу налагоджувати "неформальні" стосунки з представниками державних органів.
• 11. Низька якість життя. Йдеться про можливості надати житло, побутові, транспортні послуги, гарантувати особисту безпеку іноземців на території України. Якщо в Києві та інших обласних центрах спостерігаються суттєві позитивні зміни у цьому напрямі, то на решті території України ситуація залишається незадовільною.
Багато перешкод, чинять макроекономічні чинники інвестиційного клімату, які не можна усунути виключно заходами з удосконалення системи державного управління.
Вагомою системною перешкодою для інвестування та провадження бізнесу на території України є високий рівень питомих витрат виробництва, за яким Україна сьогодні неконкурентоспроможна порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Поряд із суб'єктивними, тут діють й об'єктивні чинники: незадовільний технічний рівень транспортної інфраструктури, висока вартість будівництва, а також висока ціна енергоресурсів і нестабільність енергопостачання, невиправдано висока вартість кредитних ресурсів. Останній чинник заважає розвиткові суміжних виробництв, що обмежує кумулятивний ефект іноземної інвестиції.
Перелічені чинники роблять вигіднішим імпорт в Україну порівняно з вкладенням капіталу в організацію внутрішнього виробництва. Саме цим і пояснюється домінування чинника оволодіння ринками над мотивами інвестування в українську економіку. На сучасному етапі за умов України будь-яке зменшення тарифних і нетарифних бар'єрів на шляху імпорту, на чому постійно наполягають іноземні радники і представники МВФ, об'єктивно сприятиме зменшенню припливу іноземних інвестицій. Певну цінність для іноземних інвесторів, насамперед російських, становитиме лише енерготранспортна інфраструктура - транзитні нафто- і газопроводи.
Втім, основною метою будь-якого інвестора є отримання певної віддачі від вкладених капітальних ресурсів, а визначальною ознакою характеристикою інвестиційного клімату є саме спроможність економіко-правового поля забезпечити цю віддачу. У цьому випадку поняття інвестиційного клімату збігається з поняттям підприємницького клімату. Проте ці два поняття не тотожні, адже цілком можливою є ситуація, за якої економіко-правові умови є несприятливими для отримання високого прибутку, проте інвестор розглядає інвестиції як такі, що можуть мати значну віддачу у стратегічній перспективі завдяки оволодінню ринками збуту, ресурсами, зайняттю вигідного геостратегічного положення. І навпаки, умови можуть сприяти швидкому збагаченню внаслідок спекулятивної, або й напівзаконної діяльності, користування пільговими умовами, наданими іноземному інвесторові, проте останній не розглядатиме своє вкладення як довгострокове і прагнутиме до якнайшвидшої репатріації максимальної частки прибутку. Отже, одним з базових орієнтирів державної економічної стратегії має бути максимальне зближення параметрів підприємницького та інвестиційного клімату.
Вплив цих чинників інвестиційного клімату дає підстави більшості аналітикам ставитися до українського ринку як до мало привабливого інвестиційного ринку. Вихід із цієї ситуації вбачаємо у тому, щоб скорегувати державну програму залучення іноземних інвестицій щодо питання про сертифікацію інвестиційних проектів. Державним органам, компетентним у залученні іноземних інвестицій, варто розгорнути підготовку фахівців зі складання й аналізу бізнес-планів, провадити сертифікації й конкурси бізнес-планів інвестиційних проектів, переможцями яких визнавати ті проекти, реалізація яких одночасно максимально задовольняє пріоритети економічного розвитку країни і здатна принести максимально можливий прибуток іноземному інвесторові.
Такі проекти, за підсумками конкурсів, мають потрапляти у спеціальний "пільговий портфель проектів", що укладається для цільового залучення коштів іноземних інвесторів за допомогою агресивної тактики залучення. Зарубіжний досвід свідчить, що навіть такі країни, як США, використовують агресивну тактику залучення іноземних капіталовкладень в окремі регіони. Така тактика, наприклад, передбачає формування спеціальних делегацій, що виїжджають у країни - потенційні донори на цільові конференції за участю передбачуваних корпоративних інвесторів. На цих конференціях представники ділових кіл і органів влади країни, яка приймає капітал, пропонують увазі майбутніх інвесторів докладні проекти спільних інвестицій, обговорюють деталі інвестиційного клімату країни. Можливості інвестиційних проектів обговорюють як у спеціалізованій, так і в загальній пресі, на телебаченні тощо. У межах цієї тактики провадять широкі рекламні кампанії, значною мірою - за рахунок держбюджету.
Розділ 7. Регіональна економіка туризму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми залучення іноземних інвестицій в національний туристичний комплекс“ на сторінці 3. Приємного читання.
