• розширення й диверсифікація експортного потенціалу та розвиток імпортозаміщувальних виробництв в окремих галузях;
• створення нових робочих місць і освоєння передових форм організації виробництв;
• освоєння досвіду цивілізованих відносин у сфері підприємництва;
• сприяння розвиткові виробничої інфраструктури.
Розглядаючи процес залучення капіталу з-за кордону, потрібно врахувати, що капітал іноземних інвесторів прагне в ті країни, де існує сприятливий інвестиційний клімат. Це поняття містить у собі чимало параметрів:
• податкове законодавство країни-донора;
• можливості ефективного вкладення капіталу, ступінь розвитку загальної (транспорт, зв'язок тощо) і спеціальної (фондовий ринок, наявність у країні-донорі представників авторитетних для інвестора консалтингових і аудиторських фірм) інфраструктури;
• рівень кваліфікації трудових ресурсів і управлінського персоналу;
• запаси корисних копалин;
• ставлення до іноземних капіталовкладень місцевої влади і громадськості.
Одним з інтегральних показників інвестиційного клімату є відомості про вивезення капіталів з України на Захід. Справді, було б дивно очікувати припливу іноземних інвестицій тоді, коли досі, усупереч українському законодавству, капітал вивозять за кордон. Вивезення капіталу з України повсюдно розглядається як свідчення низької привабливості ринку для українських інвесторів. Нагадаємо, що країни, які проводили економічні реформи, законодавчо забороняли вивезення капіталу за кордон і жорстко стежили за дотриманням такої заборони. Приміром, законодавство Японії, яка проводила свої економічні реформи в 50-ті роки XX ст., аж до кінця 1965 р. забороняло вивозити з країни понад 100 тис. дол. США (у 1965-1968 рр. - 500 тис. дол. США; 1969-1972 рр.-1 млн дол. США), на дрібніші суми (відповідно понад 50 тис, 100 тис. і 500 тис. дол. США) щоразу треба було одержувати особливий дозвіл міністерства фінансів країни.
Обмеження на експорт власного капіталу з Японії або зовсім не поширювалися на вивезення прибутку, отриманого від іноземних інвестицій, або істотно полегшували вивезення такого прибутку порівняно з експортом капіталу. Подібні обмеження були запроваджені в періоди економічних реформ у Бразилії, Чилі, Мексиці, вони й досі діють в Індії, Польщі, Чехії, Угорщині, Китаї. Застосовуючи такі заходи, перелічені країни ефективно розвивають свою економіку, не відчуваючи серйозних проблем дефіциту інвестицій, до того ж, створюють додаткові мотиви для залучення іноземного капіталу.
Отже, перше завдання у сфері залучення іноземного капіталу в економіку України полягає у тому, щоб припинити відплив українських капіталів за кордон, а в ідеалі, повернути український капітал з-за кордону. Однак, якщо першу частину завдання вирішити відносно легко зміною законодавства, що регулює відплив капіталів за кордон, упровадженням ефективних заходів контролю й жорстких санкцій стосовно порушників законодавства і застосуванням їх до усіх без винятку, то для розв'язання другої його частини треба цілеспрямовано створювати умови для вигідного розміщення капіталів усередині країни і роками послідовно провадити політику "амністії" для капіталів, що повернулись у країну.
Другий важливий аспект створення сприятливого інвестиційного клімату полягає в стабільній податковій системі, побудованій на тих самих логічних засадах, що й системи оподатковування розвинених країн. Потребу раціональної податкової системи усвідомлюють в Україні вже давно, її відсутність є причиною сучасного стану економіки країни. Найбільше західних інвесторів відштовхує не високий рівень податків в Україні, а повне свавілля у запровадженні та скасуванні податків (пільг), незаконні податкові ініціативи місцевої влади, яка намагається в такий спосіб вирішити свої проблеми.
Позитивними характеристиками інвестиційного клімату є велика ємність товарного ринку і можливості виходу на ринки інших країн СНД, більш-менш кваліфікована й дешева робоча сила, великий науково-технічний потенціал, транспортна й енергетична системи.
Негативні ознаки інвестиційного клімату в Україні:
• 1. Недосконалість правового поля. Цей чинник, зазвичай, називають першим, оскільки перешкоди адміністративно-правового характеру - це ті, з якими передовсім зіштовхується інвестор. Йдеться про нестабільність, суперечливість, заплутаність регуляторного поля, численні підзаконні акти, бюрократизм і корупцію, криміналізацію економіки, неврегульованість системи захисту прав власності, слабкість судової системи.
• 2. Політична нестабільність. Часта зміна урядів, обіцянки різко змінити політичний курс та умови провадження бізнесу - аж до націоналізації майна інвесторів, які виголошують різні політичні сили, політичні скандали, і, особливо, в передвиборчий період, посилюють настороженість іноземних інвесторів.
• 3. Непередбачуваність і непрозорість державної політики. Цей чинник суттєво ускладнює довгострокове планування діяльності компанії. Інвестори скаржаться, зокрема, на раптовість ухвалення деяких рішень, затвердження актів, які набувають чинності або негайно, або й мають зворотну дію. А інформація про перспективи динаміки економічної політики держави подається дуже обмежено.
• 4. Неврегульованість законодавчого забезпечення процесу інвестування. Йдеться про часті зміни умов залучення іноземних інвестицій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми залучення іноземних інвестицій в національний туристичний комплекс“ на сторінці 2. Приємного читання.
