Капіталізований прибуток використовується для реінвестування, тобто для розвитку діяльності підприємства, для формування резервного фонду та для інших цілей розвитку. Резервний капітал забезпечує збільшення акціонерної власності, характеризує готовність підприємства до економічного ризику, а також, за відсутності прибутку поточного року, забезпечує можливість виплати дивідендів на привілейовані акції. Резервний фонд надає підприємству фінансової стійкості. Особливо важливим є використання засобів резервного фонду на розширення діяльності підприємства, приріст власного оборотного капіталу та покриття його нестачі.
Прибуток, що використовується на споживання, спрямовується на соціальні потреби, витрачається на утримання та експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, на фінансування будівництва об'єктів оздоровчого та культурно-масового характеру. Зі споживаної частини прибутку виплачуються премії за досягнення в праці, надається матеріальна допомога, здійснюються одноразові виплати ветеранам праці, пенсіонерам тощо.
Для оцінювання ефективності розподілу чистого прибутку використовується коефіцієнт капіталізації (Ккг), що розраховується за формулою
де Пкап - прибуток, що капіталізується; Пч - чистий прибуток.
Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (Кк" > 25%).
Загальна схема розподілу прибутку туристичної організації може бути представлена таким рівнянням:
де Фр - резервний фонд; Фн - фонд накопичення; Фс - фонд споживання.
Фонд накопичення, що утворюється за рахунок прибутку, використовується на розширення туристичного бізнесу.
Засоби фонду витрачаються на придбання і будівництво будівель, споруд, техніки та технологій і ін. Витрати мають переважно поворотний характер: засоби, вкладені в основний капітал, призводять до збільшення вартості майна туристичної організації.
Фонд споживання використовується на фінансування соціальних потреб і матеріальне стимулювання працівників: виплату премій, не пов'язаних з виробничими показниками (за довголітню працю, з приводу ювілею тощо); надання матеріальної допомоги; оплату турпутівок, харчування, лікування, підвищення кваліфікації працівників і ін. Витрати з фонду безповоротні.
Резервний фонд призначений для покриття непередбачених втрат, викликаних стихійними лихами, і балансових збитків. Формування резервних фондів на підприємствах різних організаційно-правових форм має деякі відмінності. Так, розміри резервного фонду акціонерного суспільства повинні відповідати засновницьким документам і становити не менше 15% статутного капіталу. Саме у цих розмірах відбувається зменшення оподаткування прибутків акціонерного суспільства. Існує простіший варіант використання чистого прибутку - без утворення планових фондів накопичення і споживання. Проте в великих туристичних організаціях їх наявність допомагає раціонально розподіляти фінансові кошти і здійснювати контроль за їх ефективним використанням. Важливо те, що кожна туристична організація самостійно розподіляє чистий прибуток з урахуванням внутрішньої бізнесполітики.
Ринкова стратегія фірми визначає напрями використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а також структуру статей використання стратегій. Порядок розподілу і використання прибутку туристичної організації фіксується в її статуті і визначається положенням, яке розробляється підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом туристичної організації.
Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з визначенням головної мети його діяльності. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання бажаної маси чистого прибутку.
Послідовність етапів обґрунтування стратегії економічного управління прибутком підприємства ілюструє рис. 2.15.
Рис. 2.15. Етапи обґрунтування стратегії управління прибутком туристичного підприємства
На першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, як залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань і тактики їх вирішення. Визнаючи обсяг цільового прибутку, виходять з того, що він повинен забезпечити заплановане самофінансування розвитку підприємства.
На другому етапі для туроператора визначаються обсяги реалізації турпродукту і послуг, а для турагента - обсяги агентської винагороди, які забезпечать одержання цільового прибутку за заданих розмірів витрат.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств“ на сторінці 8. Приємного читання.
